Леонід Владич
Леонід Володимирович Владич (справжнє ім'я, по батькові та прізвище — Іоан-Вольф Пінхасович Ройзенберг (Розенберг); 17 листопада 1913, Житомир — 5 липня 1984, Київ) — мистецтвознавець, кандидат мистецтвознавства (1964), педагог. Автор досліджень про мистецьку спадщину Т. Г. Шевченка i праці, присвячені відтворенню образу Шевченка в радянській мистецтві.
Леонід Владич народився 17 листопада 1913 року в Житомирі.
Леонід Владич почав творчий шлях як позаштатним журналістом «робсількор» у Дніпропетровську у газеті «Зоря». У травні 1934 — квітні 1935 року дослідник працював у видавництві АН УРСР. З початку 1936 р. він починає співпрацювати одразу з декількома виданнями у Києві, пишучи переважно про культуру. Матеріали його пера виходять на шпальтах «Пролетарської правди», «Образотворчого мистецтва», «Малярства і скульптури», «Радянської Академії». Журналіст підписується псевдонімом Берг, а пізніше Владич. У 1936 він брав активну участь у експонуванні найбільшої виставки українського народного мистецтва у Москві, був одним з організаторів Національного українського музею Т. Г. Шевченка у Києві, де працював науковим співробітником.
З перших днів війни він був мобілізований до війська і воював артилеристом. Пізніше він став шифрувальником, воював під Сталінградом, під Курською дугою, з боями пройшов Польщу, закінчив війну в Німеччині старшиною Гвардії.
У 1958 році закінчив Інститут живопису, скульптури та архітектури імені І. Ю. Рєпіна в Ленінграді. У 1960–1982 роках — викладав у Київському художньому інституті.
Жив у Києві. Помер 5 липня 1984 року. Похований в Києві на Байковому кладовищі.
Последнее изменение Вторник, 29/08/2017