Десантник 95-ої окремої аеромобільної бригади, кіборг, захисник Донецького аеропорту Валерій Логінов (позивний Аскольд) народився в Житомирі. У 1990-ому році закінчив Ленінградське вище військове училище імені Андропова. Служив два роки на офіцерській посаді у Закавказзі. Хоч його підрозділ і не воював, але в цей період загинули двоє людей із його бригади.

Від початку Революції Гідності Валерій Логінов був учасником Майдану. Добровольцем пішов на війну. 11 березня його призвали в 4 роту 2 батальйону 95-ої бригади. За станом здоров’я він не міг одразу потрапити на фронт, і в тилу якийсь час займався проблемами своїх побратимів. Зокрема і похованням військослужбовців. Пан Валерій згадує, що одним із найтяжчих епізодів цієї війни було 13 травня, коли його підрозділ потрапив у засідку в селі Жовтневому і четверо його побратимів загинули.

2 вересня 2014-ого року пан Валерій потрапив на лінію фронту. Перші місяці пробув у звільненому Слов’янську. Упродовж цього місяця були різні бойові завдання. Пан Валерій згадує, як зустрічав свою бригаду, яка виходила із ворожої території, виконавши так званий марш, себто вихід наших військ з Савур-Могили. Ця складна військова операція, за висловом Логінова, відбулася без утрат тільки завдяки високій майстерності командування.
Першого ж дня, коли бригада “Аскольда” вийшла на позиції в селі Пісках та біля Донецького аеропорту, були систематичні обстріли з боку ворога, і Логінова поранило в голову. Під час наступного обстрілу осколки міни пробили бронежилет. Офіцер Логінов лікувався в Житомирському шпиталі та Інституті Ромаданова. Із 81-єї особи в підрозділі Логінова загинуло вісім. Більшу частину було поранено. Увесь час цей підрозділ підтримували волонтери.

Найстрашніше на цій війні, каже пан Валерій, закривати очі своїм загиблим побратимам.

Після демобілізації Валерій Логінов створив “Бойове братерство ветеранів АТО”. Найбільшою проблемою для учасників АТО є отримання житла.

За інформацією schedule.nrcu.gov.ua