×

Предупреждение

JUser: :_load: Не удалось загрузить пользователя с ID 525.

Волонтер Юля Толмачова: «Я не втомлююся говорити, що народ, який не бажає годувати свою армію, незабаром годуватиме чужу»

Майже щоденно на схід України відправляються вантажівки з продуктами харчування та матеріально-технічними засобами для наших бійців. Ситуація із забезпеченням наших військових у зоні АТО значно покращилася, завдяки волонтерському русі. Вони не лише збирають продукти харчування та засоби особистої гігієни, а і закупляють медичні препарати та військову амуніцію. Одним словом, роблять все те, чим би мала займатися держава.

Сьогодні мова піде, про одну із тих, хто ризикуючи своїм життя, доставляє такі необхідні речі на передові позиції нашим військовим. Уже близько чотирьох місяців Юлія Толмачова збирає гуманітарну допомогу та кошти для військових. Відчайдушна волонтерка, особисто привозить все в зону АТО, туди, де постійно лунають вибухи та літають безжальні кулі. Вона говорить що так надійніше і вантаж надійде за призначенням.

Юля Толмачова – голова благодійного фонду «Всесвіт за майбутнє». Вона не охоче розповідає про свою волонтерську діяльність, вважає, що робить те, що має робити кожен свідомий громадянин своєї країни. При цьому постійно дякує всім, хто так чи інакше долучається до допомоги військовим.
Днями Юля повернулася із чергової поїздки на Схід. Це була її сьома поїзда. Так склалося, що волонтерка почала опікуватися 30-ю окремою механізованою бригадою, що дислокується у Новоград-Волинському. Продовольство, одяг, взуття, бронежилети, радіосистеми та оптичні приціли нічного бачення – все це вона привозить нашим хлопцям на передову.


- Пані Юлія, розкажіть будь-ласка, як цього разу пройшла Ваша поїздка.


- Спочатку ми приїхали в табір Третього батальйону територіальної оборони Львівщини. У ньому ми і лишилися ночувати, тому що далі їхати було небезпечно. Вранці швидко перевантажилися на «Урали», додали нам в колону машини, котрі були заповнені снарядами. Хочу подякувати артилеристам із 26 бригади, вони зробили нам коридор по якому ми і продовжили рух.
Найважче було їхати «дорогою смерті» (так військові називають ділянку в 12 км від Сабівки до Веселої Тарасівки). Там сепаратисти ведуть постійний обстріл. Ми їхали із інтервалом у дві хвилини, це на той випадок, якщо одну машину підіб’ють, то у інших буде шанс врятуватися. До Лутугіного лишалося 60 км., але ми долали їх майже 9 годин. Хлопці з конвою, пояснюють що їхати в ночі краще без світла. Та нічну темінь освітлювало зарево від обстрілів із «Граду», котрим били по нас із боку Луганська. Було дуже страшно.
Одну машину на черговому із блок постів довелося залишити. Нас не попередили що на ніч на цих ділянках дороги, розтягують міни і «путанки». Там наша машина і заплуталася. Вночі дісталися до назначеного пункту, лишалося кілька годин, аби відпочити. Та о четвертій годині ранку, нас підняв будильник із граду та важкої артилерії. Потім наші почали відповідати. Одним слова поспати не вийшло. Під такими «салютами» і розвантажувалися. В годин 11 обстріли трохи притихли і ми поїхали назад.  
Назад, на ділянці Весела Тарасівка - Сабовка ми знову потрапили під мінометний обстріл.  Стартували також перед цією ділянкою через 2 хв. Слава Богу, обійшлося без поранених та втрат.

 

n020914350 1


- В одній із попередніх поїздок Ви також потрапили під обстріл?


- Ділянка в 12 км від Сабівки до Веселої Тарасівки, уже місяць як «дорога смерті». Щодня нею змушені їхати наші військові, з тим чи іншим вантажем. Вони кожного разу хрестяться і дякують Богу, що вижили. У мене лише одне питання до керівництва АТО. Чому до цього часу не розгромлене те «кубло»? Місяць дорога під обстрілами із одного і того місця. Де наша авіація?
Минулого разу, ми там же потрапили під обстріл. Три години по нас «лупили Градом».  На моїх очах 21-річному хлопцеві осколок від снаряду потрапив у шию. Його не вдалося врятувати, він помер дорогою у госпіталь… Капітан, який мене прикривав, отримав поранення. Це дуже важко.., важко бачити і розуміти… 

 

n020914350 2


- А як так сталося, що Ви, тендітна жінка, не маючи ніякого відношення до армії, стали допомагати нашим бійцям?


- Я не втомлюся повторювати всім давно відому фразу: «Народ, який не бажає годувати свою армію, незабаром годуватиме чужу». Для мене особисто все почалося із анексії Криму. Ми тоді разом із головою МГО «АРТ-Село» Оленою Гузенко та директором будинку офіцерів м. Житомира Ларисою Вовкогон проводили акцію «Голос миротворчості». На вул. Михайлівській ми продавали дитячі малюнки по 10 грн,  влаштовували концерти. Саме тут ми назбирали перші кошти для Восьмого армійського корпусу. Потім пішла мова про те, що гуманітарна допомога, яку направляли для 95-бригади, до бійців не дійшла. Що вона продається, перепродається, і взагалі не зрозуміло, де дівається. Тому, для себе я вирішила, що буду возити сама. 

 

n020914350

 

- Зараз ви опікуєтеся 30-ю бригадою?


- Так, переважно 30-ю. Возимо допомогу на 2-ий батальйон, зараз уже і на 1-й. Ще возили і 26-ій бригаді. Ось зараз плануємо знову, як кажуть «по дорозі» заїхати. Вони мені передали цілий список, того що їм не обхідно. І плюс, днями мені зателефонували танкісти, вони відносяться до Восьмого армійського корпусу, вони взагалі «голі і босі», хлопці просять все, що можливо. У них немає навіть елементарної піни для бриття і носків. 

 

n020914350 4


- Як саме Ви збираєте гуманітарну допомогу? Кожного разу проводите акції?


- Ну не завжди виходить провести акцію. Ось останнього разу в ресторані «Boho» відбувся проводили благодійний аукціон творчих робіт. Тоді ми зібрали 35,45 тис. грн. за них ми купили прилад нічного бачення і форми хлопцям. Але це не так часто виходить. Частіше всього я звертаюся до житомирських бізнесменів. Правда, у 95% я отримую відмови. По різним причинам, хто говорить, що надавали уже допомогу, хто - що самі хочуть завести. Також мені надзвичайно допомагають друзі із Києва. В АТО я познайомилася із журналістом телеканалу «Интер» Романом Бочкалою, через нього багато речей передають нашим військовим.
Я не втомлюся дякувати засновнику компанії «Фаворит» Бориславу Розенблату. Коли я до нього прийшла вперше, він відправляв допомогу бійцям 95-ої бригади, але при цьому не відмовив відразу, а попросив показати список. З того часу на всі мої звернення не було жодної відмови. Кожної поїздки він виділяє величезні суми, це 70-100 тис. грн.
Активно нам допомагає бізнесмен Василь Тимощук. Він надає нам  фрукти та овочі.
Звісно, не всі мають змогу допомагати таким чином. Але ми раді всьому. Хто принесе пару носків, хто десять пар. Був випадок, що один підприємець привіз 500 пар носків. Люди приносять гроші, але ми відразу відправляємо їх в магазин на проти, аби купували продукти, цигарки. Стосовно цигарок, хлопці надзвичайно багато палять, навіть ті, які ніколи до цього часу не палили. Нерви просто не витримують.

 

n020914350 5


- Ви часто спілкуєтеся із хлопцями із передової. Як у них настрій? Що розповідають ті, котрі знаходяться під постійним обстрілом?


- Настрій? Та нормальний настрій. Вони бійці і патріоти свої крани. Єдине що просять, хоч кілька днів відпочити. Не ротації навіть, а маленької відпустки. На кілька днів додому. Вони розуміють, що не можна зараз на їх місце присилати нових бійців, не досвідчених, «необстріляних», навіть якщо вони і проходили якесь навчання.


- Зараз активно обговорюється що деякі українські міста захопили регулярні російські війська. Що про це думаєте?


- Ці війська уже давно в Україні. Ще в травні я фотографувала документи російських військових. Я бачила росіянина в полоні, чеченця… Вони допомагають ополченцям, допомагають сепаратистам. Вони постачають зброю через проходи на кордоні, котрі не контролюються нашими прикордонниками. Я не військова людина, але навіть я розумію, що  російські десантники не могли загубитися, це не той  рівень.  

 

n020914350 6


- Коли плануєте наступну поїздку?


- Ось буквально маємо тиждень, аби зібрати необхідні речі. Хлопці на передовій дуже чекають на допомогу від нас. Я звертаюся до всіх не байдужих. Ми маємо мобілізуватися. Зараз, як ніколи нашим бійцям необхідна допомога. Зараз ми маємо необхідність у теплому одязі, термобілизні, наколінниках, спальних мішках, ковдрах, засобах особистої гігієни, кевларових касках, продуктах харчування, GPS-навігаторах, дощовиках. Це список ми можемо перечислювати безкінечно. Не важливо, чим ви можете допомогти, купити бінокль, дощовик чи пару шкарпеток. Головне, що це ми можемо зробити тільки об’єднавшись.

Якщо ви маєте бажання і можливість допомогти, це ви можете зробити за адресами:

Благодійний фонд «Всесвіт за майбутнє»,
м. Житомир, вул. Щорса 18, (магазин «Сток секонд-хенд»)
Голова правління фонду Толмачова Ю.В 067-783-48-14
Картка Приватбанка 5577212704120297
Толмачова Юлія (0677834814)
Або - 25 гарнізонний будинок офіцерів,
м. Житомир, вул. Пушкінська, 27 - директор Лариса Вовкогон (093-780-87-20).
ЄДРПОУ/ДРФО 37019766 , А-БАНК, МФО 307770,
№ 26008010018248, валюта UAH (Українська гривня)

 

Наталія Нагребельна

Прочитано 2642 раз

Последнее изменение Понедельник, 21/09/2015

Авторизуйтесь, чтобы получить возможность оставлять комментарии

ОСТАННІ КОМЕНТАРІ

 

 

 

 

 

 

 

 

Погода
Погода в Житомире

влажность:

давление:

ветер:

Go to top
JSN Time 2 is designed by JoomlaShine.com | powered by JSN Sun Framework