Із автором понад 100 статей у наукових виданнях, унікальної монографії «Спектри короткочасних атмосферних світлових явищ: метеори», серії книг «Реквієм ХХ століття» Володимиром Олександровичем Смирновим пощастило зустрітися в Одесі у його квартирі. Володимир Олександрович є кандидатом фізико¬математичних наук, астрономом, доцентом кафедри фізики Одеського електротехнічного інституту зв’язку ім. О.С.Попова, письменником, краєзнавцем.
Спілкуючись із В.О.Смирновим, дізналася про його захоплення музикою, літературою та астрономією. Багато часу письменник і краєзнавець витратив на вивчення питань, пов’язаних із реабілітацією батька Святослава Ріхтера Теофіла Даниловича.
У 1916 році Теофіла Ріхтера запросили переїхати із Житомира в Одесу працювати у храмі органістом. Згодом у консерваторії він розпочав викладати загальне фортепіано. Щоб утримувати сім’ю, Теофіл Ріхтер давав приватні уроки, грав у оркестрі оперного театру. Коли Святославу виповнилося шість років, він також переїхав до Одеси. До того часу жив і виховувався у Житомирі, в сім’ї тітки Тамари та діда Павла Петровича Москальова.
В Одесі батько і син Ріхтери відвідували німецьке консульство, де Теофіл Ріхтер навчав музики дітей консула Пауля Ротта. Пауль Ротт цінував Теофіла Даниловича, віддавав належне його знанням і майстерності як музиканта, виконавця та композитора. Колеги розповідали про те, що Теофіл Ріхтер був мовчазним і скромним, ніколи не цікавився політикою, не обговорював її. Вважався кращим органістом в Одесі. За словами С.Д.Орфєєва, котрий навчався у Теофіла Ріхтера по класу загального фортепіано, поступливим характером учителя дехто скористався, визначивши йому місце нижче, ніж він того заслуговував.
— Заарештували ж Теофіла Ріхтера у серпні 1941 року за доносом агента НКВС, швейцара і кур’єра німецького консульства Оскара Юндта, — розповів Володимир Смирнов. — Саме Юндт, «заарештований для декорації», 3 жовтня 1941 року виступав свідком на імпровізованому суді. Після засідання суду Теофіл Ріхтер вигукнув: «Пощадіть моїх дружину й сина!». Мати Святослава Ріхтера А.П.Москальова-Ріхтер, написала в НКВС приголомшливий лист із проханням допитати людей, котрі знали її чоловіка, та довести його повну невинність.

Цей лист надруковано у ІV томі «Реквієму ХХ століття». Святослав Ріхтер протягом усього свого життя не знав дійсної причини загибелі свого батька. Він не міг ознайомитися з матеріалами справи. Нині справа Теофіла Ріхтера знаходиться у Києві. Туди її перевезли після публікації В.О.Смирновим своїх досліджень.
Трагедія Святослава Ріхтера полягала в тому, що він обвинувачував свою матір у зраді батька. Він повірив пліткам.
Документально доведено, що мати Святослава Ріхтера повінчалася з С.Д.Кондратьєвим 15 березня 1944 року перед самим приходом Червоної Армії. Вона завжди залишалася відданою своїй сім’ї. Якби Ганна Москальова-¬Ріхтер і незгодний із політикою радянської влади С.Д.Кондратьєв не виїхали з Одеси в Бухарест, то, скоріше за все, були б заарештовані й страчені. Разом із ними постраждав би і Святослав Ріхтер, адже батька розстріляли, мати була на окупованій території та проживала з людиною, справжнього прізвища якої не знає ніхто й донині.
Незабутніми є миті, коли я тримала в руках щоденники В.А.Швеця... Звичайні загальні зошити, акуратно списані. А в них — людські долі, страждання поколінь 50 років спостережень за долями людей...
Слухаючи Володимира Олександровича Смирнова, думала про те, яким він є світлим і людяним. Майбутні покоління ще гідно оцінять величезну роботу, завдяки якій врятовані від забуття імена та долі кращих представників інтелігенції початку ХХ століття, увічнено пам’ять про тих, хто безневинно постраждав у роки сталінських репресій.
Володимир Олександрович запропонував мені об’єднатися та виступити на захист матері Святослава Ріхтера, щоб відновити її чесне ім’я. Для нашої музейної «Кімнати пам’яті Святослава Ріхтера» Володимир Олександрович підписав і подарував «Реквієм ХХ століття». Я ж передала йому фотоальбом нашої школи «До 100¬річчя з дня народження Святослава Ріхтера».

Людмила Кочевенко, «Житомирщина»