Житомирянка створює неймовірні принти для футболок за допомогою кришки каналізаційного люку

  Ви ніколи не бачили на Михайлівській дівчинку, яка ретельно викладає посеред вулиці нову футболку прямісінько на каналізаційний люк? Дивуєтесь? Нічого дивного, просто Оксана Наумчук видумує всілякі штукенції, щоб звичайна річ перетворилась на неповторну. Ну, а художні засоби, як відомо, у кожного свої.

  «В дитинстві була дуже посидючою, любила розмальовки, уроки малювання. Всі вже розійдуться з уроку, а я сиджу, щось домальовую. Ходила на якісь студії, але в художню школу мене так і не віддали за браком часу –  у мене завжди був мільйон гуртків. Татко добре перемальовує, і я – як він. Тому зараз прагну не тільки навчитись краще малювати сама, а й щось придумати новеньке. Найскладніше – це ідея. Вона може в голові й з’явиться, але перенести її на папір буває складно».

  «Іноді ідеї народжуються легко, за натхненням. А іноді треба напружитись, працювати, дивитись, що зроблено кимось. Чи ліпити щось власне. Говорити про джерела натхнення немає сенсу, бо у кожного це щось своє».

om 310717505 2

  «Мій світ…Дуже подобається бути на природі, їздити на хутори, й якщо б у мене була можливість сидіти там і працювати, я б із задоволенням це робила. Але не можу, бо потрібний інтернет для контактів з людьми, «Нова пошта», щоб відправляти замовлення, магазин з фарбами, якщо вони в мене закінчуються. А якщо я далеко від цивілізації, то або має бути нескінченний запас всього на світі, або треба сидіти у місті. І тоді я можу співпрацювати з людьми. Малювання на одязі – така штука, що не дає можливості втекти від цивілізації».

  «Роки три тому я купила собі кеди і захотіла зробити на них петриківський розпис. Колись  ходила на студію, ми там малювали «петриківку», але на дерев’яній основі, а не на тканині. Й у мене не було ані фарб, ані інших матеріалів. Тоді я знайшла у Луцьку дівчинку, яка розмалювала мені кеди. Вони були настільки класні, що коли в мене через місяць протерлася підошва, я просто сиділа і ревла. Мені їх відремонтували, я ще два роки їх носила, зносила до дірок. Просто пальці стирчали, а викинути жалкувала, і тоді вирішила спробувати наносити малюнок на одяг сама. Потім друзям малювала футболки на подарунки. Почала тренуватись. Свого одягу для малювання не вистачало, то канючила у друзів: «Ну давай я тобі щось розмалюю». А минулого літа вже почала отримувати замовлення».

om 310717505 2

  «Малювати можна на будь-якому одязі: майки, спідниці, джинси, джинсові сорочки. Ще на чохлах, наплічниках – всьому, що з тканини зроблене. Я навіть сандалі собі розмальовувала».

  «У нас зараз багато магазинів мережевих, і хоч магазини в різних містах, але ж в них одяг однаковий. Ти приїздиш у Луцьк, Київ, Львів, і всі люди в однаковому одязі. А тут звичайну чисту футболку можна зробити неповторною: розрізати, зшити, розмалювати. Я майстер-класи для дітей проводила, всі були у захваті! Коли вони самі малюють пташок, квіточки, хтось відбиток своєї руки залишає, в них стільки задоволення від того! Ми проводили такі майстер-класи у багатонаціональному селі, щоб діти об’єднувались. Такі собі арт-вихідні. А нещодавно я була на хуторі Чырвоны Кастричнік (Білорусь), проводили вихідні під назвою «Вясковыя мары» («Сільські мрії»). Там були художники, ковалі, музиканти. Цікаво дуже було!»

  «Іноді сидить людина і ниє: «Ой, у мене нічого не вийде». Кажу: «Чекайте, треба спробувати.  Не вийде – я допоможу, все виправимо». Люди починають пробувати, все вдається, і всі в захваті, і всі задоволені! Треба робити те, чого ніколи не робив. А коли  у них виходить, то це дуже надихає».

om 310717505 2

  «На чому, крім одягу, я малювала? В дитинстві на папері, потім на дереві, навіть на стіні малювала».

  «Я закінчила музичну школу, але грала там від екзамену до екзамену. Зараз не я граю, а брат. Співати я не вмію, ну якось не моє. В музичній школі граєш по нотах, а щоб грати вночі біля вогнища треба мати запас акордів в голові, а в мене їх немає. Певно, музика – це не моє».

  «Я не можу сказати, що знаюся на живописі. Просто дивлюсь на майстрів, які на одязі малюють, і вчуся. Таке заняття для мене – величезне задоволення і спосіб самореалізації. Я закінчила журфак, але щоб журналістом стати… Не знаю. Дивилась вакансії помічника кухаря у веганській ресторації. От це мені зараз цікаво».

om 310717505 2

  «Легкої роботи не буває. Працювати взагалі важко. Думаєте, малювати легко? Буває, вже рука болить, але я собі говорю, що треба закінчити, раз почала. Я відповідальна, і для мене мотивація – це почуття обов’язку».

  «Мама мені сказала, що після закінчення універу грошей давати не буде. Якось мені треба було їхати в інше місто, а виїзд рано-вранці. Я зібралась, а на таксі до вокзалу грошей немає. Вирішила йти пішки на вокзал о п’ятій ранку. Мама каже: «То давай дам гроші!» Ну, я їй сказала, що все одно пішки піду. Тут вже треба своє слово тримати: якщо я самостійна, то у всьому. Треба було це собі довести».

  «Моя сім’я мої роботи носить. Я врешті решт намалювала батькові футболку, у брата є футболки, майки, йому вони подобаються. А от мамі зробити щось ще чомусь руки не дійшли».

  «Я не знаю, що значить «справжній чоловік». У мене був хлопець, який добре заробляв, але нічого, окрім роботи, він не бачив. Це трохи нудно. Чоловік має бути легким на підйом, готовим до якихось цікавих ідей і сам теж має такі ідеї народжувати. Я б їх залюбки підтримувала.  Люди взагалі мають підтримувати одне одного. Ще треба, щоб чоловік був розумним, чи принаймні таким, що цікавиться чимось у цьому житті, щоб з ним було про що поговорити».

  «Мені б дуже хотілося бути незалежною, я намагаюся не триматись за когось дуже сильно. Можливо саме через це я дуже часто сама по собі. З одного боку, це може бути  проблемою, а з іншого боку… Іноді в людях бачиш так багато негативного, що навіть і не знаю… Може це не так вже і погано».

om 310717505 2

  «Молдова, Чехія, Австрія, Польща, Білорусь, Франція. Ці країни я вже бачила. Білоруси нам заздрять: у них за все штрафи, все суворо. У нас демократичніше. І потім у мене склалося враження, що білоруси якось не дуже добре знають свою країну. Я питала, що можна подивитись, але якось вони не дуже активні стосовно локального туризму. А у мене самої асоціативного ряду стосовно білоруських пам’яток і немає. От називає хтось країну чи місто, й у тебе в голові виникають асоціації. А там такого не було. Ще в Польщі багато цікавого бачила, багато міст об’їздила. Скоро знову їду волонтерити у Польщу».

  «Своїм друзям дуже люблю Житомир показувати і про місто розповідати. Про Музей космонавтики, про міст, про скелі, про завод морозива. Показую природу, річки, ту ж Кам’янку. Графіті показую, навіть колись мене запрошували екскурсію по графіті проводити – готувалась, маршрут собі проклала. І дуже радію, коли мої гості кажуть: «Ого! Як в Житомирі багато цікавого!»

Оксана Давиденко

Фото: Марта Яроцька
 zhytomyr.travel

Всі Новини Житомира

Последнее изменение Вторник, 01/08/2017

2 комментарии

  • Редакція

    написал Редакція

    Вторник, 01/08/2017

    Перепрошуємо, але ми завжди вказуємо першоджерело з прямим лінком.

    Пожаловаться
  • Автор

    написал Автор

    Вторник, 01/08/2017

    Уважаемые коллеги! Не были б Вы так любезны: ставьте, пожалуйста, АВТОРСТВО статей. И тэги. Мы рады, что наш материал вызывает у Вас интерес, но профессиональная этика...

    Пожаловаться
Авторизуйтесь, чтобы получить возможность оставлять комментарии

ОСТАННІ КОМЕНТАРІ

 

 

 

 

 

 

 

 

Погода
Погода в Житомире

влажность:

давление:

ветер:

Go to top
JSN Time 2 is designed by JoomlaShine.com | powered by JSN Sun Framework