Селфі в тосканскому стилі, або 10 stop points Житомирського парку
Травень потішив святами. Одне з них – Європейський день парків – вдалий привід згадати про такий рідний для житомирян міський парк культури та відпочинку. Хтось помічає звичне: солодку вату, атракціони та підвісний міст. Але є й дещо цікавіше.
1. Парк є окрасою Житомира ще з дореволюційних часів минулого сторіччя. Знаний меценат барон де Шодуар ще у XIX столітті збудував у місті свою садибу, а вже біля неї створив парк у стилі бароко з мармуровими статуями, альтанками та екзотичними рослинами. Він і став основою для сучасного парку.
2. За статистикою, кожен третій житомирський чоловік призначав перше побачення «біля Пушкіна».
3. Сам постамент житомиряни врятували за часів окупації: демонтований бюст дивним чином зник, коли на його місце фашисти захотіли встановити бюст Гітлера. Знайшовся «житомирський Пушкін» після війни, у 1946 році, в одному з міських підвалів. Власне, це ще й пам’ять про відвагу пересічних житомирян.
4. Парк просто спонукає до романтики: є в ньому рідкісне дерево гінкго, яке квітує на нашій планеті вже 350 млн. років, має серцеподібні листочки та називається «деревом кохання».
5. Біла колонада в тосканському стилі, якою закінчуються три бульвари, має унікальну особливість – непарну кількість колон. Класне місце для селфі: на задньому плані або каскади фонтанів, або чудові краєвиди річки Тетерів.
6. Є у парку дивовижне та таке тендітне місце, де вже давно «не ступала нога людини» – павільйон для гри в шахи. В радянські часи він бачив серйозні баталії, де збирались сотні житомирян-шахістів.
7. Одинока статуя богині Артеміди у центрі парку вже майже два сторіччя споглядає на житомирян. Вона єдина з усіх паркових скульптур, яка пережила війни та реставрації.
8. З 1982 року парк має власний літак ТУ-104. Востаннє він бачив небо в 1957 році та остаточно «приземлився» в Піонерському парку. Саме так називалась та частина, де зараз знаходиться літак та атракціони.
9. Шодуарівські сходи ведуть від набережної річки Тетерів у парк. Збудовані вони ще на початку ХХ ст. каменотесом Длоугі. І якщо відомі Потьомкінські сходи в Одесі знають майже всі, наші відомі значно менше, хоч за довжиною майже не поступаються: менші лише на десяток-півтора сходинок.
10. Ще одна перлина – білосніжна альтанка, що за 64 роки свого існування стала одним із символів Житомира.
Цікаво, а що буде в парку років через двісті?
Текст: Анна Колюк
Фото: Марта Яроцька
В статті використане фото з відкритих джерел
