У його рамках відбулося вже три виставки, щодо двох з них – «100 шедеврів старих майстрів з 9 музеїв України» та відкритої ще у 2014 році, «Скарби баронів де Шодуар: європейське мистецтво XVI–XIX ст. із колекції Житомирського обласного краєзнавчого музею» – художники-реставратори Центру провели величезну роботу, щоб глядачі могли повною мірою оцінити довершену красу експонованих творів.

  На цьогорічній виставці представлено роботи Аннібале Карраччі, Бернардо Строцці, Матіаса Стомера, Луки Джордано, Александера Коземанса, Людолфа Бакхейзена, Віллема ван де Вільде, Йоганна Батіста Лампі ІІ, Якоба-Фердінанда Фута, П’єра Міньяра, Александера Росліна та інших.

  Поверхневі забруднення, лак, що з часом може змінювати колір, спотворюючи колорит картини, заважають сприйняттю твору. Та умови зберігання не завжди бувають ідеальними.

  Полотно Адріана ван Ньюланда І (1586–1658) «Суєта суєт» (1653 р.) постраждало від дощу. Під слідами патьоків на лівій половині картини неможливо було побачити деталі інтер’єру та фігури на другому плані. Лише після реставрації стало видно статуї в нішах, пару, що цілується, та жіночу фігурку на балконі у верхньому куті (художник-реставратор А.П. Безкровний).

Адріан ван Ньюланд І (1586–1658), «Суєта суєт», 1653 р. До реставрації.

  Адріан ван Ньюланд І (1586–1658), «Суєта суєт», 1653 р. Після реставрації.

  На обох картинах Матіаса Стомера (бл. 1600 – після 1652) – «Благовіщення. Архангел Гавриїл» та «Благовіщення. Марія» були сліди попередньої реставрації. Полотна дубльовані на нову основу, на ликах, руках, одязі, тлі та найбільше на краях картин – записи, що змінилися в тоні та кольорі. Нерівномірно нанесений лак розтріскався та пожух, на його поверхні численні подряпини, потертості, тріщини. Після того, як видалили старі мастиковки й тонування, потемнілий реставраційний лак та поверхневі забруднення, чіткіше проявилося авторське зображення – складки одягу, орнаменти на червоній скатертині, голуб, скляна ваза з квітами біля ніг Марії (художники-реставратори О.Г. Кравченко, О.П. Бондар).

  Матіас Стомер (бл. 1600 – після 1652), «Благовіщення. Архангел Гавриїл». Фото в УФ-променях.

Матіас Стомер (бл. 1600 – після 1652), «Благовіщення. Архангел Гавриїл». Після реставрації.

Матіас Стомер (бл. 1600 – після 1652), «Благовіщення. Марія». Фото в УФ-променях.

  Матіас Стомер (бл. 1600 – після 1652), «Благовіщення. Марія». Після реставрації.

  Дерев’яна основа «Портрета Джованні Франческо Сагредо» пензля Джероламо Бассано (1566–1621) складається з чотирьох дощок. Внаслідок жолоблення по центру картини, саме на обличчі портретованого, утворилася тріщина. На окремих ділянках зображення, зокрема на рукаві, спостерігалося зсідання фарбового шару через надлишок у ньому в’язива. Ці місця були тоновані, проте з часом колір тонувань змінився. Під час реставрування склеєно тріщину й відновлено цілісність основи, видалено забруднення та попередні тонування, підведено реставраційний ґрунт у місця втрат і тоновано, регенеровано лакове покриття (художник-реставратор В.М. Папушенко).

Джероламо Бассано (1566–1621), «Портрет Джованні Франческо Сагредо». До реставрації.

  Джероламо Бассано (1566–1621), «Портрет Джованні Франческо Сагредо». Після реставрації.

  На іншій картині, також написаній на дошці, – «Натюрморті із впольованою дичиною» Крістіана ван Хьола (прац. в ІІІ чверті XVII ст.) – попередній паркетаж було виконано неправильно. Для попередження можливого жолоблення дерев’яної основи зроблено новий паркетаж із дотриманням відповідної технології (художник-реставратор М.О. Білошицький).

Крістіан ван Хьол (прац. у ІІІ чверті XVII ст.), «Натюрморт із впольованою дичиною». Зворотний бік, паркетаж. До реставрації.

Крістіан ван Хьол (прац. у ІІІ чверті XVII ст.), «Натюрморт із впольованою дичиною». Зворотний бік, паркетаж. Після реставрації.

  Крістіан ван Хьол (прац. у ІІІ чверті XVII ст.), «Натюрморт із впольованою дичиною». Після реставрації.

  Реставрація – не тільки повернення до життя мистецьких творів та збереження їх для майбутніх поколінь. Це також відкриття, що дають змогу атрибутувати твір чи дізнатися про те, як його було створено.

  Полотно «Півень та курка» в кінці ХІХ сторіччя реставрували, записавши тло та нижню частину картини. Коли зняли потемнілий лак та старі тонування, відкрили підпис художника «E van dalen», що дало змогу встановити автора роботи – Ернста ван Далена (1647/49–1709) (художники-реставратори Т.А. Бичко, І.Б. Сапєгіна).

Ернст ван Дален (1647/49–1709), «Півень та курка». Після реставрації.

  Ернст ван Дален (1647/49–1709), «Півень та курка». Підпис художника.

  Рентгенівський знімок полотна Юбера Робера (1733–1808) «Галерея Лаокоона в Луврі» показав, що під верхнім фарбовим шаром є ще два зображення. Одне – жінка в сукні з пишною спідницею, вона стоїть, повернувшись у три чверті праворуч, зігнувши в лікті ліву руку. На другому чітко видно руку, – можливо, це були ескізи для інших робіт автора (художник-реставратор В.Ю. Грабовець).

Юбер Робер (1733–1808) «Галерея Лаокоона в Луврі». Після реставрації.

  Юбер Робер (1733–1808) «Галерея Лаокоона в Луврі». Рентген.

  Загалом тридцять з представлених на виставці експонатів пройшли реставрацію. Серед них двадцять шість картин, над якими працювали також художники-реставратори науково-дослідного відділу реставрації творів олійного живопису – І.Б. Сапєгіна, А.А. Черниченко, Д.В. Цитович, О.Л. Морозова-Сабадаш. Ще чотири мармурові бюсти – алегорії пір року Квінтіліо Корбелліні (1823–1905) (художник-реставратор Т.В. Коваленко).

Джерело: restorer.kiev.ua

Новини Житомира