Так, наприклад, на горбі лівого берега річки Свинолужки поблизу Городища Черняхівського району виявлено залишки ранньопалеолітичної Житомирської стоянки (понад 100 тис. років тому). На ній зібрано понад 2 тис. знарядь з кременю («Краткие сообщения Института археологии АН СССР»). Люди тоді займалися мисливством. Ґрунтовно дослідженою пам'яткою пізнього палеоліту є Радомишльське поселення (30 тис. років тому). Тут, зокрема, виявлено шість невеликих наземних наметоподібних жител первісних мисливців, а біля них — скупчення кісток мамонта, північного оленя і дикого коня та розщеплених кременів.

  Пізньопалеолітичні поселення (близько 15 тис. років тому) були поблизу Довгиничів та Клинців Овруцького і Колодяжного Дзержинського районів. У басейні річки Тетерева, на берегах Ужа, Уборті й Случі 12—8 тис. років тому з?являються короткочасові поселення мисливців, які вже володіли луком і займалися рибальством. Такі поселення були поблизу Коростеня, Слободища Бердичівського району, а також у Володарсько-Волинському, Коростенському та Овруцькому районах («Нариси стародавньої історії Української РСР. К., 1957»).

  У добу неоліту (VI—III тис. до н. е.) відбувався поступовий перехід від збиральництва, полювання, рибальства до скотарства й мотичного землеробства, з'являється прядіння. В побут входить глиняний посуд. На території Житомирщини відомо понад 40 неолітичних поселень у Бердичівському, Ємільчинському, Житомирському, Коростенському, Лугинському, Малинському, Народицькому, Овруцькому та Олевському районах. Одними з найранніших є поселення поблизу села Тетерівки Житомирського району та біля села Каленського Коростенського району, що існували в v тисячолітті до н. е.

  Територію сучасної Житомирської області в добу міді заселяли різноетнічні племена (III — початок II тис. до н. е.), південну частину області займали землеробсько-скотарські племена пізньої трипільської культури. Їхні поселення складалися з глинобитних будівель, розташованих по колу на важкодоступних місцях понад річками (Троянів). З 50 відомих досліджувалися поселення в Городському Коростишівського, Карабачині (колишньому Пукові) та Долинівці (колишньому Гнильці) Брусилівського, Наволочі Попільнянського, Райках Бердичівського, Троянові Житомирського районів, а також у Житомирі. На північ від племен трипільської культури на лівобережних притоках Тетерева в середині III — на початку II тис. до н. е. жили скотарські племена, які частково займалися і землеробством. Своїх покійників вони ховали в кам'яних гробницях. Такі гробниці виявлено в 20 місцях області (Баранівському, Брусилівському, Романівському, Коростишівському, Народицькому, Новоград-Волинському, Овруцькому та Радомишльському районах). Долини річок Ужа, Здвиженя, Тетерева та Случі в II тис. до н. е., тобто в добу бронзи, заселяли землеробсько-скотарські племена тшинецької культури. Залишки їхніх поселень виявлено в Бердичівському, Житомирському, Любарському, Народицькому та Овруцькому районах.

  Наприкінці II — на початку І тис. до н. е. їхні нащадки - землеробські племена праслов'янської білогрудівської культури жили лише на півдні області. Зокрема, відомі поселення білогрудівських племен поблизу сіл Райків, Швайківки Бердичівського і Троянова Житомирського районів. Скарб бронзових прикрас, знайдений біля Ігнатполя Овруцького району, та кам'яні знаряддя праці доби бронзи на околиці Стрижівки Коростишівського району та в с. Карабачин Брусилівського району свідчать, що в цей час уже з?являються перші печатки майнової нерівності. Поширення заліза в Подніпров'ї збіглося з появою тут у VII ст. до н. е. кочових племен скіфів.

  Територія Житомирщини була північно-західною околицею скіфського об?єднання. В Андрушівському, Бердичівському, Брусилівському, Житомирському та Любарському районах виявлено до 15 городищ, поселень та могильників скіфського часу. Розкопані поблизу Попільні кургани підтверджують, що в VII—III ст. до н. е. тут проживало місцеве землеробське населення, відоме під назвою скіфів-орачів. У північній частині Житомирської області в цей час жили землеробсько-скотарські племена, незалежні від скіфів, які продовжували користуватися кам'яними знаряддями. Вважають, що саме їх у V ст. до н. е. згадував Реродот під назвою неврів, які були найбільш ранніми слов'янами.

  На початку нашої ери слов'янські племена вже заселяли всю територію Житомирської області. На землях сучасних Андрушівського, Бердичівського, Романівського, Любарського, Попільнянського та Житомирського районів у II — VI ст. жили ранньослов'янські племена, що входили до Антського племінного об'єднання східних словян. Близько 100 виявлених на Житомирщині поселень займали надзаплавні схили притоків Гнилоп’яті і Гуйви. Окремі поселення трапляються й на півночі області — в Новоград-Волинському та Олевському районах. («Археологія Української РСР, т. 1. К. 1971»).

  На північ від Тетерева в басейні річок Ужа та Случа в IV— VII ст. жила та група слов'янських племен, що була безпосереднім предком відомого з літописів племені древлян. Близько 50-ти ранньослов'янських поселень та курганних могильників виявлено в Коростишівському, Брусилівському, Народицькому, Овруцькому, Олевському і на півночі Житомирського районів. Трапляються вони і в Бердичівському та Романівському районах. У господарстві ранніх слов'ян певну роль відігравало скотарство, але його основу становило землеробство. В лісостеповій частині воно було плужним. У перших століттях нашої ери слов'яни вже запровадили сівозміни. Розвиток гончарного, ювелірного, косторізного ремесел, продукція яких ішла на продаж, сприяв дальшому розширенню внутрішньої торгівлі. Знайдені скарби римських монет (понад 10) в Андрушівському, Житомирському, Новоград-Волинському та Ружинському районах стверджують поглиблення майнової диференціації в східних слов'ян у той час. Згодом родоплемінна верхівка перетворилася на клас експлуататорів-феодалів.

  Разом з складанням класового феодального суспільства, як і в інших східнослов'янських племен, наприкінці VIII—IX ст. у древлян, що займали територію нинішньої області, виникло князівство на чолі з феодальною аристократією — нащадками колишньої родової знаті. Виростали міста, що стали центрами ремесла й торгівлі, а також місцями проживання феодальної верхівки.Найдавнішим містом і водночас резиденцією князів у древлянській землі був згаданий під 946 роком Іскоростень. Міцною фортецею, що в середині XII ст. відігравала помітну роль, було місто Котельнич (1143). Відомі з літописів також міста Неятин (1071), Мичеськ, Колодяжин (1240), Деревич (1241), Городськ (1257). Виявлені на території області близько 60 городищ є залишками інших міст, назви яких невідомі. Одне з них на околиці села Райок Бердичівського району ще в 30-х роках нинішнього століття досліджене археологами: знайдені тут та на Городському й Колодяжинському городищах залишки залізоплавильних горнів, численні землеробські та ремісничі знаряддя праці, зокрема залізодобувного і залізообробного ремесел, а також їхня різноманітна продукція, в т. ч. величезна кількість побутових речей, предмети військового спорядження, засвідчують високий рівень розвитку господарства, культури та військової справи на придніпрянських землях у Х— ХII ст. Ці матеріали допомогли вченим встановити існування феодальних відносин у Давній Русі. Крім залізодобувного і залізообробного, існували й інші ремесла. Підтвердженням того, що в древлянській землі було розвинутим ювелірне ремесло, є залишки ювелірних майстерень, де збереглися тиглі й кам'яні формочки для відливання прикрас, виявлених на Райковецькому та Колодяжинському городищах, а також скарби срібних прикрас XI—XII і XII—XIII ст., знайдені поблизу сіл Збранки, Великої Хайчи Овруцького району, Кам'яного Броду Коростишівського району та Мирополя. На Райковецькому та Колодяжинському городищах знайдено майстерню скляних браслетів та залишки косторізного ремесла. Вручій славився виготовленням прясел з шиферу, які мали попит. Крім Вручія, залишки майстерень, де прясла обточували на токарному станку, виявлено на території сіл Колтівщини, Нагорян, Норинська, Каменя, Черевків, Хлуплян, Нових Велидників Овруцького району та поблизу Михайлівки Коростишівського району.

І. Г. Шовкопляс, Археологічні дослідження на Україні (1917—1957). Огляд вивчення археологічних пам’яток. К., 1957

Новини Житомира