Так от, стосовно архітектури Бердичева це вилилось у цілком прозаїчну річ – якщо будівельники ще могли позаяк відновити пошкоджені будівлі, то відновити їх історичну основу з-за відсутності документів – не завжди. Тому в повоєнний час у технічних паспортах на будинки, які заново заводили в міському бюро технічної інвентаризації, з’явився цілком офіційний термін – “будинок дореволюційної побудови” (рос. – дом дореволюционной постройки). Цим терміном позначались будинки, збудовані до 1917 року, точний рік побудови яких офіційно встановити не вдалось. Гортаючи справи в архіві міського БТІ на цей термін натикаєшся частіше, ніж на зворотне – на вказівку точного року появи будинку.

  Але деякі бердичівські забудовники полегшили життя нащадкам, вказуючи дату побудови на фронтонах (чи в іншому місці) своїх новобудов. Декілька прикладів приведено нижче.

  Ось приклад вказування дати побудови на фронтоні будинку. Перед нами колишній будинок купця Червонкіса, згодом готель “Москва”, а нині житловий, перший поверх якого здають орендарям. Розташований на вулиці Вінницькій (колишня вулиця Махнівська, або імені Якова Свердлова). Власник будинку вказав рік побудови – 1905 (саме ці цифри викладено цеглою на фронтоні будинку). Сам будинок цікавий тим, що в ньому відбулось зібрання членів РСДРП(б) міста з метою створення єдиної організації (на стіні будинку з цього приводу свого часу розмістили відповідну меморіальну дошку). У повоєнний час тут проживав відомий бердичівський художник-оформлювач Петро Павлович Кучук (1929-2002).

  Будинок по вулиці Європейській, 54, також містить дату на фронтоні – “1914”. А також монограму “АФ”, хоча що вона означає, встановити не вдалось. Відомо лише, що будинок спорудив на власні кошти місцевий лікар Давид Шеренціс(1861-1938).

  По війні у цьому будинку знаходилась дитяча лікарня. Нині будинок займає відділ Держкомзему.

  Повернемось на вулицю Вінницьку, де нас чекає будинок №62. Збудував його у 1910 році бердичівський підприємець Семен Гершенгорін. Але дата побудови будинку вказана не на фронтоні, а на правій боковій стіні цеглою – “1910”, а також ініціали господаря будинку – “С.Г.”. Цікавий як сам будинок (до 1914 року тут знаходилось дворянське зібрання), так і його власник, який володів ще декількома будинками по вулиці Махнівській.

  На форумі “Бердичевляне за рубежом”, де між собою спілкуються колишні бердичівляни, його учасник Олексій так згадує вірогідно про одного з нащадків Гершенгоріна: “Была ещё одна личность – старый Гершенгорин, точно не помню (но фамилия не русская), с неизменной трубкой во рту, как у Шерлока Холмса, и с большой шишкой или опухолью на затылке. Этого типа мы боялись по-настоящему. Он был для нас, как сказочный злодей типа Бармолея или Кащея. Все считали его ненормальным, но с мозгами у него был полный порядок.

  Это был типаж! Он стоял на ступеньках универмага и, не сходя с места, зарабатывал деньги. Он знал всё и обо всех: где что лежит, кто в чём нуждается, и кто от чего хочет избавиться – всё в одном флаконе. За информацию ему отстёгивали какую-то мзду”.

  Інколи рік побудови вказували у доволі несподіваних місцях. Наприклад, будинок по вулиці Садовій, 3, який нині займає відділ освіти Бердичівської районної державної адміністрації, на фронтоні містить дату – “1909”, а також ініціали – “ГТ”. Що ж незвичного, запитаєте ви? А незвичним є те, що цю ж дату вимурували і на… підлозі міжповерхового майданчика головних сходів! Хоч взуття численних відвідувачів та невблаганний час добряче попрацювали над станом підлоги, та повністю стерти напис їм не вдалось.

  Що у цій будівлі за роки її існування тільки не знаходилось! Повітове статистичне бюро, міський комітет партії, інструктори та завідувачі відділів пропаганди, народного контролю та оргвідділу, транспортний відділ міськкому КПУ, міська планова комісія, міський виконавчий комітет (нині поруч займає чотириповерхову будівлю), штаб Цивільної оборони, районний комітет фізкультури та спорту, добровільне спортивне товариство “Колос”, районний відділ реєстрації актів громадянського стану, районний Будинок піонерів, районна бібліотека та багато-багато інших… А ще на стіні будинку знаходиться пам’ятний знак військовим частинам, що звільнили місто від німецько-фашистських загарбників та отримали найменування “Бердичівських”. Не будинок, а справжня пам’ятка архітектури місцевого значення! І це не жарт – до відповідного державного реєстру його внесли ще у 1969 році.

Джерело: rio-berdychiv.info

Новини Житомира