При виїзді з Словечного, на південно-західній околиці його, обабіч шляху раптом «виростають» круті схили, зарослі ліщиною, крушиною, старими соснами та кленами. А піднявшись на узвишшя, ви побачите, як ці схили, то забираючись вище, то опускаючись нижче, тягнуться далі й далі, аж поки не зникнуть за видноколом.

  Вони простяглися із сходу на захід більш як на 50 кілометрів, часом сягаючи в ширину 17-20 кілометрів.

  Все це, що тепер має назву Словечансько-Овруцького кряжа, своєю історією сяга у далеке минуле, від якого нас відділяє принаймі 1200 мільйонів років.

  Про це диво природи відомий дослідник Полісся академік П. А. Тутковський писав:» Словечансько-Овруцький кряж з його оточченням був довгий час якоюсь легендарною, таємничою країною, про яку існували лише чутки та перекази; ще з давнини чутки ці та перекази цікавили вчених, але дістатися до цієї малодоступної легендарної країни було надто важко. Ця країна справді містить у собі знамените скупчення оригінальних, своєрідних, величних, особливо геологічних і географічних явищ - ціле скупчення чудес природи, що нагадує в мініатюрі знаменитий Ієлоустонський парк (у штаті Каліфорнія, США). Країна ця варта докладного дослідження з боку природників, географів і археологів».

  П. А. Тутковський з 1900 по1922 роки докладно вивчав геологію Словечансько-Овруцького кряжу і присвятив йому десятки своїх наукових праць.

  Словечансько-Овруцький кряж з його своєрідною, мальовничою та різноманітною природою справді є чи не найцікавішим куточком Житомирського Полісся. Він, наче острів, загубився серед безкраїх просторів Поліської низовини. І ми маємо змогу протягом короткого часу тут, як ніде, мовби побувати в різних геологічних епохах, побачити дивовижні речі.

  Не менш цікавим витвором природи є скеля «Голова Чацького», яка розмістилась на схилах Тетерева. Багато легенд і переказів існує про цей геологічний пам’ятник природи. Згідно однієї з них назва скелі пов’язана з нещасливим коханням. Мов би сотні років тому жив тут польський граф, пан Чацький, який до нестями кохав свою красуню-дружину. Але вона зраджувала йому, і в припадку розпачу лицар розігнав свого коня на верхівку скелі і разом з конем кинувся у річку. Частина скелі звалилась разом з ним, а відтак верхівка її стала схожою на людську голову.

  Але найвирогіднішою є версія, висунута в кінці 19 століття краєзнавцем М.Трипольським. Він доводить, що назва скелі пов’язана з реальною земною людиною і названа на честь відомого всій Волині просвітителя Чацького.

  Волинян Тадеуш Чацький - педагог, історик та вчений-правознавець, засновник Волинської гімназії в Кременці - першого вищого закладу на Волині. Т. Чацьккий був однією з найосвіченіших постатей свого часу. Ось про яку людину нагадує геологічна пам’ятка над сивим Тетеревом - скеля «Голова Чацького». Це пам’ятка, як і скелі «Чотири брати» на Тетереві, «Баранячі лоби»,»Велетенські котли», «Ольжині купальні» на Ужі та скеля «Крашевського» на Гнилоп’яті, належать до геологічних пам’яток загальнодержавного значення й охороняються законом.

За матеріалами: ukrainereferat.org