Варто зазначити, що Житомирський технологічний коледж Київського національного університету будівництва і архітектури (далі ЖТК КНУБА) — навчальний заклад І рівня акредитації денної та заочної форм навчання в Житомирі. Він є одним із найстаріших навчальних закладів України і має славетну більш ніж вікову історію. Витоки цієї столітньої історії Житомирського технологічного коледжу сягають початку ХХ століття, коли з 1 липня 1911 року в Житомирі почала діяти казенна нижча реміснича школа.

  Спочатку вона розміщувалася у найманому будинку на Великій Вільській вулиці, 35 (нині вул. Перемоги), а з 1914 року — у побудованому спеціально для неї двоповерховому будинку на тодішній Московській вулиці, 45 (нині його адреса вул. Небесної Сотні, 37). Саме цю будівлю ми й фотографували.

  З історії коледжу (ред. інформацію взято з сайту ЖТК КНУБА). У вищезгаданій ремісничій школі було два класи, де 60 учнів (з переїздом у своє приміщення на Московській — 80 учнів) безкоштовно набували теслярсько-токарних та слюсарно-ковальських знань і навичок. На утримання школи з державної казни відпускалося щороку 4670 рублів, які складалися з 1000 рублів від земства, 1750 — від міського бюджету, 400 рублів — з відсотків від заповіданого капіталу барона І. М. Шодуара, 1520 рублів — власне від казни.

  До ремісничої школи приймалися хлопчики віком 13‒16 років без фізичних вад, які закінчили або однокласне училище, або витримали іспити в обсязі курсу таких училищ. Для вступу абітурієнту потрібно було подати лише три довідки: медичну, про попередню освіту і метричну.

Читайте також: Облущені фасади, тріщини на стінах, перекошені вікна та фундамент, що осідає: у влади бракує коштів на ремонт аварійних будинків. ФОТО

  Завідував школою відомий житомирський інженер, випускник Київського інституту Флор Якович Кашкадаєв. Прізвище цієї шанованої в місті родини носив навіть провулок, в якому мешкали Кашкадаєви (ред. у районі заводу «Автозапчастина», котрий нині ліквідований). Виконував обв’язки майстра-техніка випускник ремісничого училища М. С. Моргунов. Вчителем загальноосвітніх предметів був О. А. Кривий, підмайстрами — В. С. Бондаренко та О. М. Грищенко.

  Базою для Житомирського індустріального технікуму механічної обробки деревини слугувала саме Житомирська об’єднана профшкола, заснована в 1924 році шляхом злиття трьох колишніх професійних шкіл: Першої механічної, Другої хімічної і Третьої будівельної. Першим завідувачем об’єднаної школи був досвідчений житомирський педагог М. П. Пастарнаков, а завучем — Андрій Євграфович Путов. Спочатку школа була дворічною. У 1925/26 навчальному році в школі навчалося 354 учні, яких навчали 23 викладачі, 8 майстрів та обслуговували 10 чоловік техперсоналу. Заняття розподілялись на три триместри: два теоретичних і один практичний. Навчання по триместрах розподілялося так: І-й триместр — з 15 серпня по 15 грудня; ІІ-й триместр — з 1 січня по 15 квітня, ІІІ-й триместр — з 1 травня до 15 липня.

  Усі загальноосвітні предмети й частина фахових викладалися українською мовою. Російською викладалися лише «частини будівель», «механіка», «органічна хімія», «загальна технологія», «технологія керамічного виробництва». У 1926/27 навчальному році на відділенні деревообробки навчалося 56 учнів. Але заняття у навчальних майстернях на Московській вулиці розпочалися пізніше через ремонт приміщень і відсутність матеріалів. Навчання було платним, але з поважних причин із 366 учнів 163 були звільнені від сплати.

  Відділи школи поділялись на підвідділи: механічний — на металообробний і деревообробний; будівельний — на шляхово-мостовий і архітектурно-будівельний; хімічний — на керамічний і шкіряний.

  Згідно з постановою СНК від 23 березня 1930 року Житомирська чотирирічна індустріальна профшкола була перейменована на Житомирський індустріальний технікум, директором був призначений П. Г. Богдан. Під такою назвою заклад діяв до 1939 року, коли його перейменували на Житомирський технікум механічної обробки деревини. У довоєнний період підготовка спеціалістів для меблевої промисловості в Україні здійснювалась лише у Житомирському технікумі МОД, куди поступали юнаки не тільки з більшості областей України, але й з Росії та Молдови.

  Навчально-виробничі майстерні технікуму виконували найрізноманітніші роботи: токарні, механічні, фрезерні і стругальні, а також ремонтування двигунів внутрішнього згоряння, електромоторів, верстатів усіх конструкцій, оптичних та фізичних приладів і медичних інструментів. Таким чином не тільки забезпечувалася виробнича практика, а й підтримувався бюджет технікуму.

  У зв’язку з нацистською окупацією Житомира, з 1941 року технікум був змушений припинити свою роботу. Але вже 2 січня 1944 року — наступного дня після визволення міста — почалося відновлення діяльності технікуму. У березні того ж року було здійснено набір студентів на перший та другий курси, а у вересні — на перші курси механічного, технологічного, планового, бухгалтерського відділень. Перший повоєнний випуск відбувся у 1947 році. Тоді в технікумі навчалося вже 432 особи.

  Наступні роки діяльності навчального закладу характеризуються зростанням чисельності студентів та викладачів, зростанням професійного рівня викладання різноманітних дисциплін, зміцненням матеріально-технічної бази.

  Упродовж 60–70-их років минулого століття здійснювалось будівництво нових навчальних корпусів, було побудовано найкращий на Житомирщині спортзал площею 570 м2, щорічно вводилися в експлуатацію навчальні аудиторії. Але найбільш масштабне будівництво навчального корпусу на 1200 місць розпочалося у 1973 році. І вже 1 вересня 1977 року він був введений в експлуатацію. Після побудови у 1978 році студентського гуртожитку на 537 місць остаточно завершилось формування цілого студентського містечка технікуму, яке розмістилося в центрі міста — в межах вулиць Котовського (нині вул. Михайла Грушевського), Московської (нині вул. Небесної Сотні) та Чапаєва (нині вул. Степана Бендери).

  У наступні роки викладачі та студенти брали активну участь у семінарах, нарадах, виставках. Зокрема, технікум був неодноразовим учасником профільних виставок на ВДНГ СРСР у Москві та ВДНГ України у Києві.

  Наказом Міністерства освіти України № 162-к від 2 серпня 1990 року Житомирський технікум механічної обробки деревини був реорганізований у вищий навчальний заклад — коледж. Тоді навчальному закладу було присвоєно назву «Житомирський технологічний коледж», а у 1993 році — акредитований за другим рівнем у системі безперервної освіти, що забезпечує підвищений рівень підготовки спеціалістів.

  У другій половині дев’яностих років минулого століття у коледжі практично заново було створено методичне та програмне забезпечення для підготовки спеціалістів усіх спрямувань, що було відзначено Міністерством освіти і науки України. Проведена тотальна комп’ютеризація навчального процесу. На цей час викладачі та студенти використовують у своїй роботі біля двохсот комп’ютерів. Нині в коледжі створені гарні умови для навчання і побуту студентів: є три навчально-лабораторні корпуси, навчально-виробничі майстерні, бібліотека, гуртожиток, медпункт, стоматологічний кабінет, актова зала, спортивно-оздоровчий комплекс.

  Окрім того, наказом Міністерства освіти і науки України №388 від 2.04.2015 року було проведено реорганізацію Житомирського технологічного коледжу шляхом його приєднання до Київського національного університету будівництва і архітектури. І відтоді житомирський навчальний заклад — це як відокремлений структурний підрозділ, котрий носить назву Житомирський технологічний коледж Київського національного університету будівництва і архітектури. Варто зазначити, що при цьому цей навчальний заклад зберіг ліцензований обсяг, державне замовлення на підготовку фахівців та надання йому окремих прав фінансово-господарської самостійності.