В роки війни, перебуваючи на фронті, створив більше 2000 малюнків. Але війна надовго відсунула його майбутню діяльність, як скульптора.

  У 1944 р., після звільнення Бердичева, перебуваючи у відпустці, побував у рідному йому Бердичеві, де дізнався про загибель своїх рідних в ході масового  розстрілу єврейського населення нацистами у вересні 1941 р. у Бердичеві. Написана ним картина «Смерть та життя» (1944) стала своєрідним реквіємом загиблим. В пам’ять про загиблих євреїв він створив скульптуру «Скорботна» (1973).

  За участь в багатьох військових операціях нагороджений численними медалями.

  З 1945 р. жив у Ленінграді. При першій же можливості пішов знову вчитись. У 1945-1951 рр. навчався на скульптурному факультеті Всеросійської Академії мистецтв (пізніше Ленінградський інститут живопису, скульптури  та архітектури імені І.Є. Рєпіна). Навчався в професора В.А. Синайського та В.В. Лишева. Закінчив Академію з відзнакою.

  В 1951 р. Криворуцький П.М. створив скульптуру «Некрасов з рушницею та собакою» («Некрасов на полюванні»). Це була його дипломна робота. ЇЇ відразу придбав музей письменника. А дві копії цієї скульптури були відлиті в бронзі для встановлення в садибі Некрасова в Карабисі та на території будинку-музею поета Некрасова в м. Чудово Новгородської області. Щоб створити цю скульптуру Петро Мойсейович спеціально підгодовував мисливську собаку, яка йому позувала.

  Він член Спілки художників СРСР з 1952 р., учасник багатьох ленінградських, республіканських та всесоюзних виставок.

  В 1959-1960 рр. працював над монументальним бюстом учасника Громадянської війни Н.Д. Томіна. Відвідав місця, де жив Н.Д. Томін: в 1959 р. здійснив поїздку на Південний Урал, побував в Челябінську, Троїцьку, Куртамиші (Курганська область РРФСР). Зустрічався з вдовою революціонера А.І. Томіною, краєзнавцем П.З. Кочегіним, а також товаришами Н.Д. Томіна по службі, які жили в Челябінську, знайомився з матеріалами в музеях і партійних архівах. В 1962 р. пам’ятник Н.Д. Томіну з бронзи та граніту було відкрито в Троїцьку.

  3 березня 1960 р. в м. Бердичеві Житомирської області під час мітингу трудящих міста було відкрито пам’ятник Т.Г. Шевченку в рамках підготовки до 100-річчя від дня смерті (1961 р.) і встановлено біля головного входу до міського парку культури та відпочинку, названого в честь Кобзаря. Автор скульптури ― уродженець Бердичева, скульптор Петро Мойсейович Криворуцький. Скульптура виготовлена з сірого бетону, висотою 2,5 метри. В середині 1980-х років пам’ятник покрили міддю.

  Скульптор займався і педагогічною діяльністю. Довгий час Петро Мойсейович Криворуцький керував художньою студією при Будинку культури працівників освіти в Ленінграді. Він розробив власну методику навчання скульптурі та узагальнив її в багатьох журнальних статтях і в «Програмі навчання самодіяльних художників». В усіх студіях скульптури СРСР велось навчання по цій програмі. У нього в студії активно займався майбутній  художник-медальєр Микола Олександрович Носов. В студії Носов створив під керівництвом Криворуцького П.М. свою скульптуру «Данко», яка була удостоєна диплому першого ступеня на 5-му ленінградському молодіжному фестивалі. На всесоюзній виставці самодіяльного образотворчого мистецтва, яка відбулась в Центральній виставковій залі в Москві в 1961 р., достойне місце займали і інші скульптури М.О. Носова. Серед них двохфігурна композиція «На польовому стані» та скульптура «Полудень на цілині».

  В селищі Мга Кіровського району Ленінградської області 22 червня 1972 р. в сквері, напроти будинку селищної Ради, було встановлено пам’ятник воїну-визволителю з дитиною на руках скульпторів Петра Мойсейовича Криворуцького та Лариси Михайлівни Бризгалової. Вони ж автори пам’ятника учням Мгинської середньої школи № 34, які загинули в роки Великої Вітчизняної війни, встановленому біля школи 9 травня 1973 р.

  В Санкт-Петербурзі живе самобутній художник Лідія Леонтьєва, яку часто називають Лідією Режиле за назвою її авторської техніки ― «Рельєфний Живопис Леонтьєвої». Художниця створює в своїх роботах неповторну атмосферу, об’єднуючи живопис з об’ємними барельєфами, перетворюючи зображення на картині в реальний світ. Лідія Леонтьєва народилась в 1963 р. в Ленінграді. Навчалась в художньому училищі. В 1980 р. була висунута претендентом для участі у Виставці Досягнень Народного Господарства (далі ВДНГ) у Москві. Їй тоді було 17 років і займалась вона «у відомого Ленінградського скульптора Петра Мойсейовича Криворуцького». Дуже позитивно про нього відгукується: «Він був дуже талановитим скульптором і чудовою людиною. З під його рук виходили прекрасні бюсти».  Для ВДНГ вона виготовила композицію під керівництвом і за допомогою свого вчителя Петра Мойсейовича «Ленін з матір’ю». Цілий рік вона ліпила півтораметрову скульптуру. Її старання виявились не даремні ― їй вручили почесну грамоту та золоту медаль «Юний учасник ВДНГ». А головним призом для переможців було подорожування по містах Росії. Нині  вона є членом Спілки мистецтв Санкт-Петербургу, дійсним членом професійного громадського об’єднання «Арт-терапевтична асоціація».

  У 1982 р. відбулась його персональна виставка в Ленінграді [5]. А в 1986 р. Ленінградська Спілка художників РСФСР організувала проведення у його рідному місті Бердичеві виставки скульптури, малюнку та живопису Криворуцького П.М. [7].

  Разом з дружиною Фаїною Криворуцькою-Березнікер він виховав двох дочок — Світлану та Марину.

  Криворуцький П.М. створив більше 800 творів: монументи, декоративно-паркові скульптури, надгробки, станкові портрети. В числі його творів ­ 16 пам’ятників В.І. Леніну, 42 бюсти Героїв Радянського Союзу та героїв Соціалістичної праці, громадських і політичних діячів СРСР і зарубіжних країн. 16 його творів малої пластики тиражувались в кількості 70000 екземплярів.

  Більше сорока років Криворуцький П.М. працював в скульптурі. Він працював в різних матеріалах, в різних жанрах. Щодня працював напружено та натхненно. Але дійсним його покликанням був психологічний портрет. Дивлячись на галерею створених ним образів, відразу пригадуєш вислів Ромена Роллана про те, що скульптурний портрет можна прирівняти до літературних мемуарів. Він втілює образ людини в її неповторності, але одночасно показує її образ узагальненим, що увібрав в себе та відобразив дух епохи.

  Несподівано помер в рідному йому Бердичеві 11 січня 1987 р. в своїй творчій майстерні Будинку культури заводу «Прогрес» під час персональної виставки. Смерть застала його в той момент, коли він створював скульптурний портрет свого шкільного вчителя. Похований в Бердичеві на новому міському кладовищі. У 1992 р. на його могилі було встановлено надгробну плиту з гранітною тумбою на якій розміщено його скульптурний автопортрет та вибито меморіальний надпис.

  Криворуцький П.М. автор скульптурних портретів діячів культури і науки, воєначальників. Він створив поетичні образи О.С. Пушкіна та  П.І. Чайковського, письменників Шолом Алейхема та І. Друкера, який пройшов усі тортури ГУЛАГУ (Криворуцький П.М. є автором надгробку на його могилі на Єврейському старому кладовищі ­ ― на жаль на сьогодні закинутої та забутої). 

  Відомі його монументальні пам’ятники в Старій Русі, Нижньому Новгороді, Казані та Йємені та скульптурні портрети поетів Бейдер Х.В., Вергеліс А.А., Гонтаря А.Ю., Грубіана М.М., письменників Вендрова З., Шевченка Т.Г. (1954 р.), Горького М.О. (1958 р.), видатних вчених Ціолковського К.Е. (1985 р.), Корольова С.П. (1985 р.), кораблебудівника Зінковецького А. (1974 р., музей «Метрополітен», Нью-Йорк), Героїв Соціалістичної Праці Ворони К.К. та Зощук Я.Г. [5; 7].

  Понад 300 робіт скульптора знаходяться в Бердичівській дитячій художній школі, в Музеї історії міста Бердичева, в міському Палаці культури ім. О.А. Шабельника. Роботи Петра Мойсейовича стоять в багатьох містах колишнього СРСР. Так, поряд з Чудовим, в селі Сябрениці, в будинку-музеї Гліба Успенського стоїть бюст цього письменника-класика, а виконані в бронзі бюсти Ю. Гагаріна, К. Ціолковського, С. Корольова прикрашають Алею Космонавтів у Москві. Його бронзовий пам'ятник К. Ціолковському встановлений в с. Іжевському, біля будинку, де народився основоположник космонавтики.

  В експозиції Музею історії міста Бердичева експонуються скульптурні портрети створені Криворуцьким П.М.: заслуженому тренеру СРСР та України, почесному громадянину міста Бердичева, засновнику відомої на весь світ школи стрибунів у висоту В.О. Лонсьому; художнику Яцюку О.С., другу дитинства, з яким Петро Мойсейович разом відвідував студію скульптури в Бердичівському будинку піонерів; видатному конструктору, уродженцю міста Житомира С.П. Корольову; вченому-теоретику К.Е. Ціолковському; електрозварниці заводу «Прогрес», депутату Верховної Ради СРСР трьох скликань Л.І. Горбаченко,  артистці театру С.В. Ковалевській, відомому на весь світ танцюристу Махмуду Ісимбаєву; заслуженому журналісту України бердичівлянину В.Д. Коржуку; Герою Радянського Союзу В.І. Аліну та Герою Радянського Союзу В.Е. Ривжу, які жили в Бердичеві і, перебуваючи на пенсії, вели велику військово-патріотичну роботу серед молоді міста; Герою Радянськог Союзу Симаку, який отримав це почесне звання при звільнення Бердичева від нацистських загарбників.

  В експозиції присвяченій скульптору П.М. Криворуцькому розміщено його скульптурний автопортрет, коротка біографія його життя та творчої діяльності, та власноруч виконані його малюнки: «Автопортрет» (1978 р.), «Портрет педагога Т.А. Моін-Вінковецької (1974 р.), «Портрет молодої людини» (1943 р.), «Будівля краєзнавчого музею» (1947 р.), «Жіночий портрет» (1974 р.). Поряд розташовано барельєф автора «Криворуцький П.М. в молоді роки» (1939 р.) та картина написана маслом «Незакінчений автопортрет» (1944 р.). Закінчує експозицію графічний малюнок Бердичівського художника Яцюка М.С. «Скульптор Криворуцький П.М.» (1983 р.).

  Бердичів гордиться своїм уродженцем, видатним скульптором П.М. Криворуцьким, який народився і виріс саме в нашому  місті, більшу частину свого творчого життя він прожив в Ленінграді (нині Санкт-Петербург), але помер і похований на новому кладовищі в рідному йому місті Бердичеві.

Джерело: berdpo.info

Новини Житомира