Із юристів у фотографи: історія дівчини, яка насолоджується життям

  Катерина Кармазіна – дівчина з великими планами та добрим серцем. Катерина – дуже відкрита і прониклива. Вона точно знає, чого хоче, і куди піде завтра, і разом з тим дівчина не ставить перед собою жодних обмежень.

 

  Перші роки життя Каті минули в селі Броники, батько був військовим, мама – підприємець, тому родина змушена була переїхати в маленький гуртожиток у мікрорайоні "Морське". Там сім’я жила, доки дівчинці не виповнилось 5 років. Згадуючи ті часи, Катя не може назвати їх ідеальними, проте зараз у пошуках гарних знімків для своєї колекції вона іде саме в цей район. У 16 років Катерина вирішила вступити до Національного університету "Острозька академія" на юриста. Навчанню вона присвятила 6 років свого життя, і хоч зараз обрала іншу професію, зовсім не жалкує про ті роки навчання.

  Катя має двох сестер Аню та Соломію, найменшій ще немає 2 рочків. До речі, Соломія народилася після повернення батька з АТО, тож між сестрами різниця більше 20 років. Коли Катя навчалася на 5 курсі, влаштувалася на роботу юристом у ГО "Всеукраїнська правозахисна організація "Юридична сотня". Нам стало цікаво, чому саме такий вибір, чому "Юридична сотня"? Правду кажучи, дівчина пішла саме у цю організацію, адже головним її завданням є допомагати АТОвцям. Та й, мабуть, важливим фактором була велика жага до справедливості, яку Катя успадкувала від своєї мами.

  У буремний 2014 рік дівчина не змогла лишатися осторонь, адже її батько пробув в АТО цілий рік, тому вона допомагала нашим воякам усім, чим можна.

  "Розпочалося все ще з часів Майдану, адже та хвиля патріотизму зачепила мало не кожного, от і у нас в Острозі я зі своїми друзями була активною учасницею всіх можливих акцій. Навіть з батьками їздили на Майдан, потім у нашій країні розпочалася війна, і ми збирали допомогу для хлопців, передавали посилки. Загалом, робили все можливе", – зізнається Катя.

  Незважаючи на велику роботу, яку зробила сім’я Каті, волонтером ця сором’язлива дівчина себе не називає. Просто допомагала, бо так їй хотілося, вона вважала це своїм обов’язком: "Я не могла тоді по-іншому, я вважала, що повинна допомагати усім, чим можу. За той рік, що я працювала в організації, я була чи не в кожному куточку Житомирської області. Я дуже багато спілкувалась з АТОвцями і їхніми сім’ями, консультувала з юридичних питань. Але іноді хлопцям просто необхідна була й психологічна підтримка, і тоді я змушена була застосовувати всі свої знання, адже я розуміла, наскільки їм тяжко, тож не могла відмовити. Зараз я вже помічаю, чим це все мені відгукнулося, все-таки я багато на себе взяла. Здається, це був усього рік, але я повністю себе виснажила, я ніби вигоріла всередині. Звичайно, я не жалкую про те, що робила, просто зараз увесь вільний час намагаюсь відновити сили, отримувати задоволення від того, що роблю".

  Катя не пов’язує своє майбутнє з юриспруденцією, нині у неї зовсім інша робота, яку вона називає своїм життям, вона – фотограф. Але коли друзям чи близьким потрібна юридична консультація, дівчина залюбки допомагає.

n 26011811 1

  Вона не звикла говорити про своє особисте життя. Катя заручена з коханим, Тимуром, і розповіла нам зовсім трішки про історію їхнього знайомства: "Ми почали зустрічатися у вересні 2014 року, тоді його вперше відправляли в зону АТО. Я пам’ятаю, що тоді ми просто спілкувалися, і я дуже за нього хвилювалася, навіть купила йому аптечку. Він не хотів її брати, запевняв, що я дуже багато всього купила, але я не могла його відпустити без усього необхідного. І потім протягом декількох днів наші стосунки переросли в більш романтичні. Ми разом пережили багато. Я дуже хвилювалася. Хоч він мені і не розповідав, де знаходиться, проте знаю тільки, що останнє місце його дислокації було в Авдіївці. Зараз же він не воює на теренах Сходу – Тимур на миротворчій місії в Ліберії (Африка). Ми вже не бачились 8 місяців, і я дуже сумую, хоч вже й звикла. За той час, що він був в АТО, ми могли не бачитись по півроку".

  Катя не уявляє свого життя без книг та подорожей. Читання взагалі називає своїм другим диханням, воно її дуже розслабляє. "Я зовсім не перебірлива в книгах, нині читаю "Море моря", автор Ільма Ракуза, і мені здається, що ця книжка – найкраща. Є деякі, що запам’яталися, це – "Шантарам", автор Ґреґорі Девід Робертс та "Три чашки чаю", автор Грег Мортенсон. Узагалі в мене багато захоплень, одне з найбільших, мабуть, подорожі. Полюбляю з хлопцем подорожувати, іноді з друзями. Ми вже об’їздили пів-України. Часом бувають зовсім божевільні маршрути, один з останніх, коли ми з Говерли поїхали відразу до Одеси.

  Також я дуже хочу пізнати своє тіло. На мою думку, потрібно вміти робити все можливе, щоб жити в гармонії", – каже дівчина.

  За час нашого спілкування з Катериною з її обличчя ні на хвилину не зникала усмішка. Вона дуже привітна та життєрадісна дівчина. У неї багато планів на майбутнє, один із яких – відкрити власну фотостудію.

  Катя зізналася, що вже працює в цьому напрямі, тож скоро ми зможемо побачити все на власні очі. Незважаючи на роки (Катерині всього 24), за плечима дівчини вже немаленький досвід. Вона багато працювала для того, щоб удосконалити своє вміння фотографувати. А починала, як усі. Спочатку фотографувала те, що подобається, так, для себе. Потім були знімки для подруг, знайомих. Так з часом вона вийшла на серйозніший рівень. Наразі Катя може похизуватися професійною зйомкою для представництва Європейського Союзу в Україні, яке в Рівному проводили низку заходів і запросило Катю для фоторепортажу. Нещодавно фотограф презентувала свою першу фотовиставку, а також стала одним з організаторів фотовиставки "Портрет солдата", яку новоград-волинці і гості міста мали нагоду відвідати під час святкування "Лесиних джерел" минулого літа. Разом з татом, Олександром Кармазіним, і Олександром Куценком вели переговори з авторкою цієї виставки Вікторією Ясинською та співфінансували цю подію.

  Окрім цього, Катя відзняла безліч подій та свят. Її родзинкою, мабуть, є велике бажання виконувати свою роботу якісно. Дівчина хоче, щоб людям її робота приносила задоволення.

  Здавалось би, для нашої країни трохи дивний вибір професії, адже зазвичай ми всі шукаємо стабільну роботу. Проте Катя навпаки – обрала творчу роботу.

  У дівчини зовсім інша мета, їй неважливі матеріальні цінності. "Грошей є стільки, скільки мені потрібно. Якщо ж мені іноді треба заробити трохи більше, то я просто беру додаткове замовлення. Для мене головне – насолоджуватися тим, що я роблю!", – пояснює Катерина. Мабуть, це найкращий девіз для молодого покоління, адже в пошуках великих грошей так легко втратити себе…

Джерело: novograd.city

Новини Житомира

 

Последнее изменение Пятница, 26/01/2018

Авторизуйтесь, чтобы получить возможность оставлять комментарии

ОСТАННІ КОМЕНТАРІ

 

 

 

 

 

 

 

 

Погода
Погода в Житомире

влажность:

давление:

ветер:

Go to top
JSN Time 2 is designed by JoomlaShine.com | powered by JSN Sun Framework