Щоправда, у Віктора вона пробула недовго, батько подарував її своєму другові. Після цього з колекціонуванням на певний час було покінчено, - розповідає novograd.city.

  Студентські роки минули в Житомирській філії Київського політехнічного інституту, навчався на інженера-механіка.

  11 листопада 1980 року в найкращого друга він побачив колекцію значків. І саме відтоді він і розпочав збирати свою велику колекцію.

  Власні значки уже три роки Віктор Станіславович не перераховує, але впевнений, що близько 15 тисяч вже назбиралося. На досягнутому він зупинятися не збирається, бо мріє стати власником найбільшої колекції, а для цього йому потрібно мінімум 50000 значків.

  Знайомі знають про захоплення друга, тому намагаються подарувати цінні та унікальні екземпляри. Віктор Станіславович зізнається, що колекція у нього різнопланова:

  – Найулюбленіші значки – з міст, які я відвідав, значки Житомирщини, ну і, звісно, кримські. – Багато хто заздрить моїй колекції житомирських значків, адже вона в мене немаленька, – каже пан Віктор.

  – Це було б просто чудово, адже є люди, яким цікаво на це дивитися. Я зрозумів це, коли одного року виставляв свої значки на "Лесиних джерелах".

  Є багато унікальних значків, наприклад, із закордону (подарували значок Єрусалимського університету) або 50 років випуску Миропільської середньої школи № 1. Є серія значків "Кожен день – свято", це колишні святкові значки: новорічні, на 8 Березня, 1 Травня тощо.

  У своїх колекціях Віктор Ваховський має також рідкісні пивні етикетки Новоград-Волинського пивзаводу, мініатюрні книги різних видавництв, наприклад, чотиритомник Леоніда Брежнєва "Ленінським курсом", мініатюрні атласи. Це досить старі видання і, за словами колекціонера, саме це й приваблює, адже нова книга не так гріє душу як стара.

  Замість понеділка – "первый день недели"

  Збираючи колекцію календарів Віктор Ваховський з’ясував, що в 30-х роках була проведена реформа, яка змінила звичну для нас назву днів тижня. Понеділок був "1-й день недели", вівторок – "2 день недели" і так далі. На жаль, скільки часу протрималась ця календарна реформа, він не зміг дізнатися.

  – Завдяки своєму захопленню, я дізнаюся багато цікавого. Того, що важко знайти в книгах з історії.

  Також у колекціонера є цікаві монети, коробки з-під сірників, старовинні листівки і новорічні іграшки.

  – За довгі роки колекціонування  відкрив у себе своєрідне шосте чуття: якщо щось подобається або цікавить, то неодмінно потрібно це брати, щоб потім не кусати лікті – ділиться досвідом Віктор Станіславович. – Не потрібно ніколи жалкувати. Я залюбки подарую комусь, якщо це потрібно, дублікат якогось значка бо знаю, що з часом і мені хтось подарує цікавинку. Як тільки починаєш шкодувати, то не знайдеш нічого. Як прийшло, так і піде.

  З 1986 року Віктор Ваховський працює в Новоград-Волинському промислово-економічному технікумі. 6 років був завучем з навчальної частини. Навчає студентів технічним дисциплінам.

  Віктор Станіславович каже, що починалось все з малого:

  – Спочатку хотів дізнатися більше про свою рідню, потім про місто і так вже захопила мене ця справа. Я дуже вдячний, що мене терплять колеги і моя дружина, адже я дуже багато часу проводжу в архівах. Краєзнавство – вже не просто хобі, а велика праця, – зізнається краєзнавець. – Люблю працювати в архівах, бо там можна знайти безліч унікальних та цікавих речей, про які ніхто не здогадувався.

  Планую колись перевидати чи написати нову книгу. Проте, це поки лише мрія, адже матеріалів багато, а коштів немає зовсім.

  Віктор Ваховський часто проводить екскурсії по місту. На "Лесиних джерелах" одного разу провів 4 екскурсії за день, тож був повністю виснажений, хоча й охочих поїхати ще було досить багато: "Є туристи, яким просто цікаво дізнатися про наше місто, тож я залюбки розповідаю все, що я знаю. Хочу постійно вдосконалюватися і знаходити все більше й більше цікавого. Роблю екскурсії і для школярів. Одного разу учні колегіуму попросили провести для них екскурсію, замовили автобус і запросили ще дітей з інтернату. Ті були просто в захваті, адже їм рідко доводиться кудись виходити".

  Захоплень у Віктора Станіславовича дуже багато. Вільний час проводить за переглядом спортивних змагань. Він дуже багато читає, декілька тисяч сторінок на місяць, і постійно збирає цікаві матеріали та дізнається щось нове.

  – Іноді до рук потрапляють цікаві фото, історію яких ми не знаємо. У такому разі ми шукаємо людей, пов’язаних з цим фото, розпитуємо, дізнаємося факти. Мало хто хоче йти на контакт, але ми намагаємося знайти спільну мову. Командою з 3-5 осіб влітку можемо просто бродити вулицями міста і цікавитися в старожилів їхнім життям у місті й історіями. Найчастіше того, що вони розповідають, ви не знайдете в жодній книзі. Так і виникають унікальні історії нашого краю», – розповідає краєзнавець.

  Найголовніше, що у всій цій клопіткій праці Віктора Ваховського повністю підтримує та допомагає родина, інакше б він не зібрав так багато унікальних речей та не дізнався стільки цікавого.

Джерело: novograd.city