Поліські килими конкуренти персидським
Українське килимарство має славні багатовікові традиції. В Київській Русі килим був звичайною річчю, яку брали в походи, використовували в князівському побуті, у похоронному обряді.
Так, розповідаючи про епізод вбивства древлянського князя Олега в Овручі, літописець 977 року пише, що його тіло «положиша на ковре». Окрему групу становлять килими Житомирського Полісся. Свого розвитку килимарство тут набуло в кінці ХVІІ-ХІХ ст. Поширене воно було не скрізь, а лише в «шляхетських» селах, тобто тих, які були вільні від кріпацтва. Склались окремі центри килимарства, де цей промисел набув найбільшого розвитку. Це села Бехи, Дідковичі, Васьковичі, Михайлівка, Мелені, Купеч Коростенського району, Левковичі, Гошев Овруцького, Чоповичі Малинського, Бовсуни Лугинського району.
Ось наприклад унікальний килим геометричної композиції 210 х 144 см. з села Бовсуни 1912 - 1914 років. Виготовлений із вовни руками поліської господині.
"Упевнена, килими з Бовсунів складуть гідну конкуренцію персидським", - говорить поціновувачка автентики Тетяна.
Кожен бажаючий може побачити колекцією вишиванок, рушників та килимів у краєзнавчому музеї в Лугинах. Тут є й інші унікальні експонати, яких немає в жодних музеях України.
Джерело: "Чистий Килим"
Последнее изменение Вторник, 29/05/2018
