×

Warning

JLIB_APPLICATION_ERROR_COMPONENT_NOT_LOADING
Error loading library: joomla, Library not found.

Михайлівська церква: Повернення. ФОТО 1991 року

Михайлівська церква: Повернення. ФОТО 1991 року

  У середині XIX століття в місті більшість православних церков були дерев'яними; мурована церква стояла лише на Святояковлівському кладовищі. У той же час лише кам'яних римо-католицьких храмів було чотири. На місці, де сьогодні розташовується храм, тоді знаходилося болото.

   Через драговину була прокладена кладка. Одного дня нею йшла жінка і несла гроші, які загорнула в хустку. Це був цілий карбованець, на який на ті часи можна було купити дві корови. Жінка випадково упустила гроші в болото і відшукати не змогла. Зневірившись, жінка почала молитися Матері Божій з проханням допомогти відшукати втрачений карбованець. А вночі їй привидівся сон, в якому Мати Божа веліла їй знову піти на те місце. Наступного дня жінка знайшла свої гроші. Саме ця незвичайна історія, за оповідями, і спонукала Михайла Хаботіна за власні кошти побудувати для православних прихожан на цьому місці кафедральний собор.

  За задумом Хаботіна, новий собор не повинен був підпорядковуватися як місцевій духовній, так і світській владі. Меценат 16 років добивався свого, поки міська влада не дозволила купити йому ділянку на перехресті вулиць Київської і Піліпоновської.

  Власне будівництво споруди довершило фінансові негаразди фундатора. Адже загальні витрати на храм склали величезну суму — близько 37 тисяч карбованців. Це майже вдвічі перевищувало річний бюджет Житомира, який у ті роки коливався у межах 20 — 21 тисяч карбованців. Але, незважаючи ні на що, благодійник здійснив свій задум, і у 1856 році Свято-Михайлівський собор було освячено.

  Після смерті благодійника, його поховали під вівтарною частиною церкви. У радянські роки його останки по-варварському викопали, після чого їх доля невідома.

  Саме у Свято-Михайлівському соборі був хрещений Святослав Ріхтер.

  Після Жовтневої революції і до 1927 року церква діяла як храм української автокефальної православної общини. Під прологом ремонту храм закрили, після цього будівля церкви довгий час використовувалася не за призначенням. Тут розташовувався склад, а обіцяний ремонт так і не почався. У роки Другої світової війни храм повернули віруючим, він залишався діючим до 1960 року. Тоді були знесені малі куполи храму і зруйнована дзвіниця. Собор був частково перероблений під службові приміщення. Тривалий час тут знаходився обласне товариство «Знання», а згодом — театрляльок. У підвалі розташовувався склад.

  21 листопада 1991 року приміщення храму було повернуто релігійній громаді Української православної церкви Київського Патріархату, розпочалися служби. Настоятелем був призначений протоієрей Богдан Бойко. Після варварських руйнувань храм довелося відроджувати знову. Реконструкція продовжується до сьогодні.

  З періоду заснування храму на стінах собору уціліли два фрагменти іконопису, зробленого ще у XIX столітті.

n 0806181 2

n 0806181 2

ФОТО зі сторінки Анатолій Магаз

За матеріалами: uk.wikipedia.org

 Новини Житомира

Leave a comment

Make sure you enter all the required information, indicated by an asterisk (*). HTML code is not allowed.

Go to top