Наразі належить Московському патріархату. Засноване це місце у 1051 році як печерний монастир за межами Києва. У середньовіччі був оплотом грецького православ'я на Русі, центром опозиції світській владі (руським та литовським князям) та вестернізації. 1592 року отримав ставропігію Константинопольського патріарха. 1688 року став лаврою. У ранньому новому часі перетворився на центр паломництва православних з усієї Російської імперії.

   1994 року разом із Софійським собором внесений до переліку Світової спадщини ЮНЕСКО.

   На території Верхньої лаври діє Національний Києво-Печерський історико-культурний заповідник (від 1996). Власне монастир знаходиться на території Нижньої лаври. Обидві частини лаври відкриті для відвідувачів. Пам'ятка перебуває під юрисдикцією Національного заповідника.

   Дивовижними світлинами цього чарівного місця, зі святою, чудодійною, життєдайною енергетикою, де душа відчуває гармонію та єдність з Всевишнім, поділився житомирянин Віктор Мельниченко. «Неділя 2-га після П'ятидесятниці, Всіх святих, що в землі Руській просіяли. Дякую Богу, що зміг цього дня помолитися у Свято-Успенській Києво-Печерській Лаврі.

   Лавра — место уникальное. Таких на земном шаре немного (Профессор Юрий Хмелевский)», — зазначив Віктор Мельниченко у дописі.

   Для того, щоб не бути голослівними, пропонуємо вам, шановні читачі, помилуватися та насолодитися красою цієї святині. А ще краще, за можливості, особисто там побувати, аби відчути все на собі, а також на власні очі споглядати, відчути та осягнути красу та велич Києво-Печерської лаври.