В їх числі горщики, банкоподібні посудини, миски, глечики, макітри, покришки тощо. Оглядаючи ці безціні артефакти минулого, на окремих денцях горщиків, переважно періоду Київської Русі, а їх близько десятка, здебільшого фрагментованих, були виявлені таємничі знаки. Це опуклі відбитки малюнка, що рельєфно виступає над площиною денця на декілька міліметрів. Представляють собою зображення геометричних фігур різноманітних конфігурацій. Тут ми можемо побачити коло, п’ятикутну зірку, а також зображення у вигляді літери “М”, основи якої з’єднані прямою горизонтальною лінією, що нагадує “двозуб” чи корону (Рис. 1). В одному випадку у середині кола зображено косий хрест, а можливо, й літеру “Х” (Рис. 1, 2). В другому, до основного додається новий елемент у вигляді трьох коротких ліній, які опущені під кутом навскоси донизу (Рис. 1, 1). 

  Науковці свого часу припускали, що відбитки на денцях глиняного посуду є нічим іншим як знаками власності ремісників-гончарів. Тобто, кожний знак належав певному майстру або майстерні. Клеймо у вигляді “двозуба”, цілком можливо, могло бути знаком замовника, наприклад, особи боярського чи князівського походження, на якого працював залежний від нього ремісник. Якщо виходити із цього, то клейма, що походять із розкопок на Замковій горі, могли належати щонайменше шести різним гончарям або майстерням. Однак під час уважного вивчення керамічних матеріалів ми помітили, що відбитки клейм зустрічаються не на всіх глиняних виробах, а лише на окремих, представлених винятково горщиками. Примітно й те, що усі відбитки різні, малюнки не повторюються, жодної тотожності не зафіксовано. До того ж усі вони виявлені у межах одного об’єкту, а в інших подібного не знайдено. Звідси питання. Яким чином можна пояснити різноманіття форм клейм і відсутність тотожних у межах однієї археологічної пам’ятки? 

  Якщо продукція одного майстра користується попитом і поширюється в межах поселення, на якому функціонує його майстерня, ми б мали відшукали  значно більше горщиків на його площі з ідентичними клеймами. Але чомусь ми цього не спостерігаємо. Така ж ситуація зафіксована на відомих давньоруських пам’ятках Житомирщини, таких як Райки, Колодяжин та Городськ і, до речі в Києві. За всі роки досліджень на зазначених пам’ятках, не зафіксовано жодного випадку точного повтору одного і того ж клейма. Логічно виникає питання. То чиє в такому випадку відбиток на денці посуду тавром майстра?

  Слід відзначити, що до таких висновків науковці приходять не вперше. Щодо призначення цих загадкових відбитків у науковому світі й досі точаться жваві суперечки. Крім наведеної існує й інша версія, якої, зокрема, притримуються академік П.П. Толочко та археолог Н.В. Тухтіна. Вони схильні вважати, що клейма на денцях посуду могли використовувалися у якості магічних символів-оберегів, покликаних покровительствувати продукції майстра від початку її виробництва до реалізації на ринку. Припускають, що гончар таким знаком міг помічати першу посудину кожної партії, а для наступної вигадував новий знак, який міг відрізнятися від попереднього лише незначною деталлю. Цим і пояснюють різноманіття клейм. 

  Велика кількість глиняного посуду, виявленого під час розкопок на Замковій горі та клейма на денцях окремих горщиків, незалежно від їх призначення, можуть свідчити про розвиток у стародавньому Житомирі гончарного виробництва, наявність гончарних майстерень, про чималий асортимент керамічних виробів, який у період Київської Русі мав доволі високий попит у місцевого і навколишнього населення.

Старший науковий співробітник 
відділу досліджень музею О.О. Тарабукін