Інформацію та світлини собору в мережі Фейсбук Тетяна Мудриченко.

  «Однак у насиченій і драматичній історії собору, немов у краплині води, відбиваються всі ті катаклізми, які довелося пережити нашому багатостраждальному народові в боротьбі за власне самоствердження і побудову незалежної держави.

  У 1847 році в Житомирі діяло вісім церков. З них — п'ять кам'яних і три дерев'яних. Так от, із кам'яних лише одна церква була православною, решта — католицькі. При цьому єдина православна — церква св. Якова — розташовувалася далеко від центру навіть за сьогоднішніми мірками (нині на вулиці Перемоги).

  Сумне становище православної церкви на Волині, і зокрема в Житомирі, добре розуміли кращі представники українсько-російської частини населення міста, яке становило його більшість того часу.

  За таких обставин ініціативу взяв на себе житомирський купець Михайло Федорович Хаботін. Він вирішив на власні кошти побудувати храм. Житомирський краєзнавець протоієрей Микола Трипольський висловився про вчинок купця так: «У похилому віці бездітний Хаботін вирішив створити дім Божий і цій святій справі воістину віддав все — і гроші, і все завзяття своє...»

  А представник давнього знаменитого роду — Микола Петрович Синельников, що був військовим губернатором Житомира і цивільним губернатором Волинської губернії (з 9 грудня 1852 року по 8 вересня 1855 року), відіграв важливу роль у долі майбутньої Михайлівської церкви(собору) та в забудові навколишньої території, і, в першу чергу Михайлівської вулиці.

  У 1856 році церкву було побудовано. Того ж року приміщення освятили. У наступні роки Михайлівська церква(собор) як важлива споруда міста стала обов’язковим об’єктом для фотографів і художників. Зокрема, вона присутня майже на всіх випусках дореволюційних поштових листівок, а також на роботах художника Сестро де Лаутерекена, який виконав цілу серію замальовок нашого міста.13 березня 1915 року Микола Михайлович зробив у метричній книзі Свято-Михайлівської церкви(собору) черговий, здавалося б, нічим не примітний запис: "7 березня 1915 року народився Святослав. Батьки: вільний художник Теофіл Даниїлович Ріхтер, лютеранського віросповідання, та дружина його Ганна Павлівна, православна. Хрещені батьки: Микола Павлович Москальов і Кароліна Юліанівна Арндт".

  За цим записом — довге, яскраве життя видатного уродженця Житомира, всесвітньо відомого митця, "піаніста № 1" Святослава Теофіловича Ріхтера!

  Більшовицький режим приготував гірку долю не лише служителям культу, а й церковним спорудам, незважаючи навіть на те, що в більшості ці споруди були цінними архітектурно-історичними пам’ятками.

  З часів громадянської війни саме військові частини, "силові" організації і установи більшовиків зайняли в Житомирі найкращі будинки духовного і навчального відомств.

  На практиці впроваджуючи принцип "культ сили — проти культу духу", церкви перетворювалися на склади, кінотеатри, спортзали. Так вчинили з прекрасними будівлями Михайлівського собору. Із 1927 року в Житомирі діяло лише чотири православних храми, а постійно — два: на Смолянському та Вільському цвинтарях. Припинилася служба в Михайлівській церкві. І лише з 1942 року приміщення Свято-Михайлівського храму почало знову використовуватися за прямим призначенням. На щастя, Свято-Михайлівська церква(собор), витримавши три війни і — головне! — атаку атеїстів архітекторів, все ж таки вистояла», — йдеться в тексті публікації.

За інформацією Тетяни Мудриченко, Фейсбук