"У кожному місті є улюблені вулиці. У Житомирі — це Михайлівська, що з’єднала старовинні дві вулиці — Київську і Велику Бердичівську.  Заснована старовірами піліпонами, будівельниками і ткачами за професією, спочатку вулиця називалася Піліпонівською", - пише мандрівниця Ірина. 

  Після зведення на ній Свято-Михайлівської церкви — Михайлівською. Це була перша вулиця в місті, де в 1899 році ввели нумерацію і починалася вона з Київської. Після Другої світової війни влада реверсувала нумерацію від Великої Бердичівської, на розі якої розташована міська рада, а вулиця отримала назву Міськради. 

  У дореволюційному минулому в будівлі знаходилося «Житомирське товариство взаємного кредиту», членами якого був П. А. Косач (батько Лесі Українки), скульптор Генріх Олишкевич (автор пам’ятника О. С. Пушкіну на Старому бульварі). Другий поверх орендували музичні навчальні заклади, що дали освіту багатьом відомим композиторам і виконавцям. У залі з прекрасною акустикою, в якому зараз депутати приймають життєво важливі рішення, виступали з концертами Федір Шаляпін та інші знаменитості. 

  Гітлерівці під час окупації назвали вулицю на честь партайгеноссе Geringstrasse. У прибутковому купецькому будинку № 1 розміщувався фашистський гебітскомісаріат.

  Будинок № 3 на початку 20 століття займало відділення Азово-Донського комерційного банку. У роки рулювання марксистів-ленінців будівлю зайняв обласний комітет Комуністичної партії, і тут перебував з візитом головний партієць М. С. Хрущов. Все найкраще дітям, і партійне начальство в 1957 році з’їхало, а красива будівля в стилі бароко відчинила двері Палацом піонерів. Зараз в будівлі розміщується школа хореографічного мистецтва «Сонечко». 

  На Михайлівській завжди було багато елітних магазинів, ресторанів, майстерень, а в будинку № 4 здавалися номера в першокласному готелі «Венеція».

  Для бомонду в будинку № 5 1880 року побудови до революції відкрився другий в місті сінематограф «Люкс» з залом на 150 місць. Зараз в ньому опановують творчими навичками учні музичної школи № 1 імені Лятошинського, що має більш, ніж столітню історію. 

  Незважаючи на численні перейменування, городяни пам’ятали, що вона — Михайлівська та неспішні променади по 360-метровій вулиці називалися «міряти Михалку». Під час світових воєн будівлі на Михайлівській майже не постраждали.

  У первозданному вигляді зберігся будинок Трибеля, що датується 19 століттям. Він належав власнику фабрики з виготовлення лайкових рукавичок, які купувала вся знать Російської імперії. 

  Будинок № 9 на початку 20-го століття був прикрасою вулиці і в ньому знаходилися відразу три Товариства — Товариство страхування від вогню, Житомирське споживче товариство і Міське кредитне товариство. Після війни вежу і купол не даху відновити не вдалося. Тепер в будинку розмістилися магазини та аптека.

  Театр ляльок в Житомирі з’явився в 1935 році. Перша вистава називалася «Юра-замазура», постановки були безкоштовними, а актори носили реквізит в мішках. Театр зайняв будівлю, побудовану в 1905 році для Житомирського відділення Російського музичного товариства.

Михайлівська вул. Академічний театр ляльок

  Будинок № 15 побудований на межі 19 і 20 століть, на першому поверсі розміщувалися магазини, а на другому і третьому — квартири. Влада Рад розмістила в ньому революційний комітет. Зараз тут педагоги підвищують післядипломну освіту.

   На розі Київської і Михайлівської вулиць в 1856 році купцем Михайлом Хаботіним побудована Свято-Михайлівська церква. 

  Це був один з перших кам’яних православних храмів в місті і витрати на будівництво перевищували річний бюджет Житомира в два рази. Відчуваючи фінансові труднощі, фундатор і комерсант прагнув до своєї мети і мріяв, що культова споруда не буде в підпорядкуванні державного і духовного начальства. 

  Більшовицька влада закрила храм, а гітлерівці використовували його для зберігання конфіскованих радіоприймачів. У 1961 році була розібрана дзвіниця, і святиня стала складом. 

  Кілька років в приміщенні розміщувався театр ляльок. З 1991 року в ньому відбуваються богослужіння. 

  Перед храмом у 2017 році відкрито пам’ятник митрополиту Іларіону, політичному і громадському діячеві, вченому, мовознавцю. 

  Колись Михайлівською проходили паради і демонстрації трудящих. В останні роки багато зроблено для благоустрою вулиці, встановлені креативні лавки в квітковому обрамленні. На Михайлівській організовуються виставки виробів з дерева, глини місцевих умільців, творчі роботи художників і скульпторів.

  З залізничного вокзалу до Михайлівської вулиці можна доїхати за 10 хвилин за 3 гривні тролейбусом № 1.

 Новини Житомира