— У ній я прагну створити атмосферу свободи. Це — майстерня, куди може прийти той, хто хоче спробувати себе в ролі художника, відчути творчий запал та емоції, які давали б гарні творчі плоди.

  В особистих планах Ольги — відкриття персональної виставки та робіт її учнів — як дорослих, так і молодших.

  — Наша студія — творчий осередок. Планую підібрати однодумців, які збиралися б вечорами і малювали або ліпити, щоб ці люди «загорілися» мистецтвом.

  Ольга народилася в Нетішині, в рідному місті навчалася в художній школі. Вже тоді, ще дитиною, хотіла пов’язати своє життя з мистецтвом.

  Коли Ользі було п’ятнадцять, її запросили до однієї сім’ї навчати малювання двох дівчаток — 5 і 8 років. Ольга пояснювала їм ази, знайшла спільну мову, тож дівчатка стали їй як рідні. Сподівається, що вони її ще досі пам’ятають.

  У випускному класі Ольга зрозуміла, що діяльність художника — це не просто праця над однією картиною кілька місяців, а ще й володіння швидким рисунком, чітке бачення і спостережливість.

  В житті дівчини зустрілася тоді людина, котра вплинула на її погляди — Валерій Походонько — художник, монументаліст і скульптор. Тож «золота» медалістка під впливом наставника обрала свій шлях — вступила до Львівської національної академії мистецтв на відділ дизайну інтер’єрів і закінчила потім магістратуру з «червоним» дипломом.

  Під час навчання вона працювала в майстернях пліч-о-пліч з видатними митцями сучасності, заслуженими діячами мистецтв, художниками світового рівня. Саме це й позначилося на подальшому житті Ольги.

  Після закінчення університету залишилася жити у Львові, працювала за спеціальністю. Робота була цікавою, динамічною, хоча й дещо стресовою. Доля спланувала дівчині новий поворот: Ольга познайомилася зі своїм майбутнім чоловіком та переїхала до Житомира.

  — І тут моє мистецьке життя припинилося. Вже не було того кола спілкування, де можна розвиватися в культурному плані. І це вплинуло на мою творчість, — каже художниця.

  Через рік у Ольги народилася донечка, через два роки з’явився син. Всю себе віддавала дітям, про малювання уже й не йшлося.

  Але діти підросли, тож Ольга влаштувалася в Зарічанську школу керівником художнього гуртка.

  — Пропрацювавши рік, я по-новому подивилася на викладацьку діяльність і зрозуміла, що робота з дітьми мене запалює, що мені цікаво з ними. Саме від них можна навчитися чомусь, — зізналася художниця.

  Тоді вона й вирішила відкрити художню студію. До Sweet Art почали записуватися перші діти. З кожним днем бажаючих більшало.

  Нині тут проводяться цікаві заходи, літні дитячі табори, де можна відчути себе і модельєром, і дизайнером інтер’єру. Ольга почала також готувати молодь до вступу у вузи.

  — Оскільки я маю досвід, то прагну передати свої знання молодим, допомогти їм досягти здійснення творчих мрій, — вважає Ольга. — Адже в Житомирі немає спеціалізованого художнього закладу.

  Розпочалися в студії й майстер-класи для дорослих.

  — Ця ідея виникла в мене тому, що є ж такі самі мами, як я, котрим не вистачає спілкування, і вони хочуть поміняти щось у своєму житті. Тому влаштовуємо творчі посиденьки для мам. Приходять і сім’ї, які стають нашими друзями. У студії, отже, є майбутнє, — переконана Ольга.

  Анастасія ЮЩЕНКО, студентка Житомирського держуніверситету імені І.Франка.

Фото надане автором

Джерело: zhytomyrschyna.zt.ua

 Новини Житомира