Звягельський обряд одруження: як це було

  Весілля – обряд одруження, а також святкування з цієї нагоди за звичаєм, найрадісніший, найвеселіший день у житті людини.

 

  Саме слово "весілля" народною свідомістю сприймається, як означення радості, веселощів, передає novograd.city.

  Назва його започаткувалася від урочистостей слов'ян-язичників, які ритуалам приділяли величезне значення. Всі найважливіші події в житті людей – вступ до шлюбу і введення в рід, одержання і розподіл спадку і т. п. – підлягали ритуалу, супроводжувалися особливими обрядами.

  Про те, які були весільні традиції і як відбувалися обряди саме в рідному краї, пропонуються читачеві спогади Євгенії Ковальчук, які вона люб’язно надала "по мере своих сил и памяти" (так читаємо в оригіналі листа) і записані її сином.

  Спогади написані російською мовою, тож даруйте за упорядкування тексту автором цих рядків та зробленим перекладом російського тексту українською мовою.

  Зі спогадів колишньої жительки міста Євгенії Григорівни з’ясовуємо, що:

  "…Сватати дівчину йшли винятково чоловіки – свати. Це були переважно близькі родичі парубка. Сватів було двоє, а з ними і парубок. Сватання було непросте, а зазвичай з різними натяками, примовками, жартами.

  Сватати дівчину намагалися йти увечері. Дійшовши до її оселі, свати зображали із себе мандрівників, просились переночувати. Батьки дівчини ввічливо відмовляли їм, мотивуючи тим, що в оселі немає де спати, тим більше, що з ними проживає молода донька і їй теж буде незручно. Свати наполягали не відмовити, адже уже пізно і вони дуже стомилися з дороги. Зазвичай закінчувалось все тим, що господар запрошував подорожніх до оселі.

  Зайшовши в дім, свати ставили на стіл пляшку горілки, хліб, сіль. Повідомляли про справжню мету свого пізнього візиту в цю оселю: мають надію тут знайти наречену для свого парубка. І тут розпочинався торг. Свати у своїй промові нахвалюють переваги та найкращі якості парубка і просять батьків нареченої дати згоду на шлюб молодих. Господарі відповідали, що вони і раді віддати дочку заміж, але ще не готові, тому що для весілля треба відгодувати свиню, телицю, та і придане ще не готове для доньки.

  Так за душевними розмовами та при чарці горілки діло доходить до ранку. Вранці батько запрошує доньку в кімнату, розповідає їй, чому прийшли до них гості, і запитує у неї, чи згодна вона на шлюб з цим парубком. Якщо донька погоджувалась (а багато хто з наречених знав, хто буде її наречений), то давала згоду, а якщо ні, то зі сльозами на очах благала батьків не віддавати її заміж. Їй батьки промовляють, що плач не плач, а піти заміж колись все одно треба. Після цього доньку відправляють подумати ще раз.

  Воля батьків була законом для дітей і їм необхідно було погоджуватись.

  Всі наречені поспішали вийти заміж, а батьки квапились видати своїх доньок. Коли ж батьки і донька дійшли згоди, то донька перев’язувала старостів рушниками.

  Зі сватання свати із парубком поверталися рано-вранці і йшли через все село, щоб люди, які господарювали на своїх подвір’ях, бачили їх, сватів, пов’язаних рушниками.

  За три тижні до весілля йде термін оповіді. Протягом трьох тижнів перед шлюбом священик в церкві оголошував про намір і згоду молодих одружитися. Після закінчення третього тижня – бути весіллю. До весілля наречений повинен купити обручки. Родичі нареченого і нареченої повинні придбати і заготовити подарунки для всіх рідних і близьких (хрещеним батькам і матерям, бабусям і дідусям, сестрам і братам і т. д.). Водночас рідні нареченої повідомляють, що вони дають у придане за дочкою (корову, свині, одяг, подушку тощо).26031812 1

  В суботу перед днем вінчання наречений зі своїми дружбами приходить в дім нареченої, приносить її матері пошиті чоботи і узуває на ноги майбутній тещі. В цей час в оселі нареченої відбувалося вбирання весільного деревця. За цією роботою лунає дівочий спів.

  Побувши трохи в домі молодої, наречений із дружбами йде.

  В цю ж суботу і на другий ранок (неділя) в оселях нареченого і нареченої найняті кухарки і родичі готують закуску і їжу на весілля.

  Весільні кортежі (вози) для поїздки в церкву і назад лаштуються також в суботу. Для цього причепурюють квітами і стрічками віз, збрую, гриви коней.

  В церкву наречена і наречений їхали нарізно, але в один час і в одній колоні. Вранці перед виїздом в церкву батьки благословляють молодят. Мати і батько сидять на лавці, тримаючи в руках ікону. Син (чи донька) стоять на колінах перед ними, хрестяться, цілують ікони, руки матері і батька, а тоді вже йдуть і сідають на віз, для поїздки до церкви.

  Підійшовши до порога церкви, молоді зупиняються. Священик виходить до них. Наречений і наречена беруться за руки. За їхні руки береться священик і веде їх в церкву на те місце, де здійснюватиметься вінчання. До приходу молодих сваха застеляє на місце ритуалу, на підлогу церкви, смужку білого полотна. Під час вінчання священик запитує у молодят згоду на шлюб і тоді проводить церемонію. Дає цілувати хрест нареченому, потім наречений цілує вінчальні обручки в руках священика. Священик надіває обручку нареченому. Такий же ритуал проводить і з нареченою.

  Після закінчення служіння вже чоловік і дружина виходять із церкви, сідають в один віз і їдуть до дому молодої. Дружки і дружби всю дорогу співають пісень весільного характеру.

  Біля оселі дружини лунає гучний оркестр. Рідні зустрічають молодих зерном, яким їх щедро обсипають на щастя. Зерна насипані на кришці хлібної діжі, в якій замішують хліб. Зерно посипає батько, мати тримає в руках ікону.

  Молодята цілують батька і матір і йдуть до святкового столу. Поруч з молодими за столом сідали дружби і дружки, свати і свахи. Далі слідують гості. За спинами молодят стоять допитливі, яким немає місця за столом. Чаркують, заїдають гості, час від часу висловлюючи побажання молодим. Молодий з молодою та найближчі їхні товариші не п’ють і не їдять. Застілля триває недовго – близько півтори години. Дружки затягують весільну пісню, яку закінчують словами:

  …Старший шафер, чи кривий ти,

  Чи горбатий, чи умієш танцювати…

  Грає оркестр. Усі йдуть на вулицю танцювати. Молодят, а також дружб і дружок запрошують в окреме приміщення, де їх пригощають святковими стравами, де можна випити і чарку горілки. Це все дійство проходить недовго. Невдовзі молодий забирає дружб, а також оркестр і всі разом йдуть (чи виїжджають) до оселі молодого.

  Через півгодини, коли чоловік від’їхав із музиками, до оселі молодого наносить візит його дружина. Її супроводжують дев’ять дружок. Із собою обов’язково беруть два пироги. Молода запрошує батька і матір чоловіка на весілля, цілує них.

  Зібравшись разом, молодята та їхні дружби і дружки йдуть (чи їдуть) в місто, в трактир. Там новостворена пара пригощає своїх друзів медовим вином.

  Після трактиру чоловік відвозить дружину в її батьківську оселю, а сам їде до своєї. В цей час проходить частування гостей в оселі батьків чоловіка. За столом в наявності дві чарки. Однією батько молодого пригощає і умовляє по черзі чоловіків, іншою мати молодого – жінок. Пригощання проходить з різними побажаннями одне одному. При кожнім побажанні оркестр виконує мелодії.

  Приїхавши із трактиру до своєї домівки, молода очікує на прибуття молодого. Ввечері молодий йде (чи їде) до оселі дружини із дев’ятьма дружбами, а з ними і сваха. На порозі оселі розпочинається торг. Молодий із дружбами просяться на нічліг, а рідні дружини відмовляють їм, мотивуючи тим, що в будинку багато гостей.

  Коли молодого і дружків в оселю приймають, то за столом вони бачать молоду, в якої накрите лице хусткою. Поруч з нею – молодший брат (коли такого не було, його роль виконував інший підліток). Брат сестру не хоче відпускати, а вимагає за неї викуп.

  Торгівля з викупу тривала досить довго, але все це проходило цікаво і весело.

  Брату свати підносять на тарілці чарку горілки, але він ніяк не погоджується віддати сестру в інший дім. Дружки в цей час співали пісню про те, щоб брат свою сестру не віддавав. Свати сперечаються із дружками, просять, щоб брат сестру віддав. Тоді брату дають викуп – гроші і нову чарку горілки, і він вже погоджується. Молодий знімає з голови молодої хустку і цілує свою наречену. Дружки співають пісню-осуд брату:

  …Татарин, татарин браток,

  Продав сестрицю задаром,

  Русу косу за п’ятак,

  Біле личенько віддав так…

  Після викупу розпочиналася головна частина гуляння: застілля. Гостей і допитливих збиралось дуже багато. Лунала гучна музика, яку виконував оркестр. Молодь танцювала. Найближчі родичі сиділи за столом.

  Пізно ввечері починається дарування. Сват брав коровай, краяв його на скиби і роздавав гостям, при цьому промовляючи: "Князь і княгиня просять на Дар Божий, на подарунок…". Розпочинали із хрещеного батька. Сват вручав хрещеному батькові подарунок і чарку горілки. Він дякував за дарунок і у свою чергу просив молодих прийняти для влаштування свого життя від нього подарунок. Коли це гроші, то кладе їх на тарілку, коли це живність (теля, порося і т. п.), то оголошує про це. Так персонально обдаровують хрещену матір, братів і сестер, тіток з дядями, бабусь і дідусів і т. д.). Продовжується це довго. Дарунків вручається рідним від молодих і від рідних молодим дуже багато. Дружки співають пісні-сварки між собою і сватами.

  Після закінчення обміну подарунками дві свахи заводять жалісну пісню:

  …Ой дай, мати, масла,

  Я тобі корови пасла,

  Від роси до роси,

  Дай масла на коси!

  Молодій дружині приносять на тарілці шматок масла. Дружки розплітають їй косу і мастять волосся маслом. Мати дає доньці червону стрічку, яку вона пов’яже поверх хустки, коли дружки знімуть фату.

  Коли знімають фату, дружки співають журливу пісню:

  …Уже темненько, не видненько,

  Навчи мене, ненько, як свекрусі годити…

  А їм у відповідь свахи заводять свою пісню:

  …Ой доню моя, вставай раненько,

  Умийся біленько, роби діло хутенько,

  Держи в хаті, як у віночку,

  Рушничок на кілочку…

  Після пов’язання хустки неодружена молодь покидала весілля. Батьки розпочинають виряджати доньку до нової родини: збирають її придане в скриню, складають полотно в діжку, згортають у клунок подушки, кожух тощо. Прив’язують до воза корову (звісно, якщо її батьки давали). Донька прощається з батьківською домівкою, цілуючи всі ікони в оселі. Прощається і з рідними батьками, і в супроводі двох свах, разом із чоловіком, їде в його дім.

  В оселі молодого продовжується святкування весілля. Після закінчення обдаровування подарунками, вже у родині молодого, молодят укладають спати в окремій кімнаті (коморі).

  Вранці свахи забирають нічну сорочку у молодої дружини (простирадл тоді ще не було) і обстежують її на предмет чистоти і цнотливості нареченої.

  Частина гостей літнього віку, рідні – жінки зі сторони чоловіка йдуть в дім рідних жінки і несуть нічну сорочку, два випечені і зліплені парою пироги, зв’язані червоною стрічкою (звісно, якщо дружина була цнотлива), а з ними йшов і оркестр.

  З ріднею йде і чоловік, а жінка залишається дома. Якщо жінка не виправдала надій в шлюбну ніч, то йшли без пирогів, а жінки співали образливих пісень на адресу молодої. Ці пісні слухав молодий чоловік і свахи, батько й мати.

  Чоловік в будинку рідних жінки запрошує до себе на гостини матір дружини і веде за мізинець руки до свого дому. У випадку, коли дівчина до весілля втратила невинність, мати і її родичі ідуть в дім доньки самостійно.

  Зайшовши в дім зятя, мати двічі відхиляє хустку з обличчя доньки і промовляє, що це не її дитина, а на третій раз – визнає. Мати дякує доньці за дівочу невинність. Всі навколо радіють, а зять йде в танок навколо тещі. Якщо донька не виправдала надії батьків (а такі поодинокі випадки траплялися), то рідні в дім зятя і не йшли, а якщо приходили, то мати привселюдно нагороджувала доньку гучним ляпасом по обличчю. На знак дівочої невинності дружини у чоловіка на шапці (картузі) прикріплювалася червона стрічка. Якщо дружина була бездоганна, то її батьків і родичів садовили на найпочесніші місця за столом, а якщо ні, то гостям відводився край столу…".

  Час невпинний. Він, як швидкий гірський струмочок, біжить уперед, залишаючи за собою століття. Багато звичаїв та весільних обрядів, які склалися віками, з плином часу зазнали суттєвих змін.

  Найстійкішим атрибутом у сучасних весільних обрядах залишається випікання короваю, обдаровування молодих, благословення шлюбу батьками, обсипання наречених зерном. Окремі елементи весільного дійства (сватання, оглядини, заручини) мають скоріше номінальне, ніж функціональне значення. Особливо це стосується великих міст, адже у сільській місцевості, та й далеко не у всіх селах, весілля зі стародавніми обрядами можна ще побачити.

  У теперішній час сім’ї утворюються не за попередньою домовленістю батьків, а за взаємним коханням та злагодою молодят. Зараз молоді люди самі вибирають собі пару, а батьки можуть дізнатися про те, що діти одружуються, вже після укладання шлюбу в РАЦСі. Такі, на жаль, реалії сучасного життя.

  О. Жовтюк, директор Новоград-Волинського краєзнавчого музею, член Національної спілки краєзнавців України

Джерело: novograd.city

 

 Новини Житомира

    
Авторизуйтесь, чтобы получить возможность оставлять комментарии

ОСТАННІ КОМЕНТАРІ

 

 

 

 

 

 

 

 

Погода
Погода в Житомире

влажность:

давление:

ветер:

Go to top
JSN Time 2 is designed by JoomlaShine.com | powered by JSN Sun Framework