Мова піде про палац Орловських, що знаходиться в селі Коростки, Любарського району Житомирської області.

  Світлини з текстом-описом, що вказаний нижче, ми й пропонуємо переглянути та почитати в цьому матеріалі.

  Маєток розташований не в самому селі а дещо на відстані, в ліску (колишній парк) на правому,високому березі річки Случ.

  З історії відомо,що Коростки до 1753 року входили до складу так званої Острозької ординації, в яку у XVI-XVIII століттях входили сотні сіл та містечок відомих волинських магнатів князів Острозьких, Заславських та Сангушків. По смерті останнього острозького ордината Януша Сангушка, всі ці землі за Кольбушівською угодою були розділені та продані у різні руки. Так, Коростки з сусідніми селами Стара та Нова Чартория дісталися князю Юзефу Любомирському,підстолію Великого Князівства Литовського. Від нього,через ще декількох власників, Коростки отримали Прушинськи гербу Равіч. А вже в наступні роки, як посаг Антоніни Прушинської, яка близько 1810 року вийшла заміж за Міхала Орловського, головного судді Подільської губернії, маєток перейшов до родини чоловіка.

  Найбільшого розквіту маєток досяг при наступному власникові, сину Міхала, теж Міхала Орловського (1819-1883), його повне ім'я Міхал Людвік Титус. Саме він був страсним бібліоманом та колекціонером польського живопису. Можна ствердити, що саме для своїх колекцій Міхал Орловський — молодший, навпроти старої садиби у старопольському стилі, побудованої, як пише Р.Афтаназі, ще у 1770-1780 р.р. ротмістром кавалерії Юзефом Прушинським, приблизно в середині 19 століття будує новий, більш просторніший палац. А стара садиба перетворюється у флігель зі службовими та господарчими приміщеннями. Довкола маєтку був розбитий парк, який зараз перетворився у справжній ліс. До садиби вела чудова, у витонченому стилі в'їздна брама, яка, на жаль, не збереглася.

  Помер Міхал Орловський у 1883 році в Ніцці (Франція). По його заповіту Коростки відійшли до його далекого родича Яна Орловського, який постійно мешкав у Відні. Через це виник довгий конфліктний процес за право успадкування маєтком між іншими спадкоємцями.

  Близько 1890 року маєток, який на той час складався з 690 десятин землі, отримала Валентина Могильницька — донька Адольфа Прушинського, але досить скоро вона змушена була продати його графу Ферзену. Той, у свою чергу, через картярськи борги, віддає Коростки секретарю міністра Евфімію Стефанову, який і став останнім власником маєтку до 1917 року.

  У міжвоєнний період в палаці розміщувався дитячий будинок, пізніше лікарня, а з 1970 р.р. і по сьогодення тут розташований Любарський психоневрологічний інтернат.

  Так виглядала стара садиба Юзефа Прушинського,побудована у 1770-1780 р.р.у старопольському стилі.Малюнок Владислава Ліщинського,1903 рік.Зберігся тільки перший поверх.

за матеріалами Ihor Dovbysh, Фейсбук

 Новини Житомира