Юзеф Миколай Потоцький (1862-1922) був наймолодшим сином галицького намісника графа Альфреда Потоцького та княгині Марії Климентини Сангушко зі Славути. Від матері молодий Юзеф отримав великий маєток в Антонінах, який став його головною резиденцією.

  Мисливство займало у житті графа значну його частину. Він був настільки завзятим мисливцем, що його вже незадовольняли трофеї місцевих лісів і час від часу Потоцький мандрував на полювання у далекі екзотичні країни Африки та Азії, звідки привозив не менш екзотичні трофеї, а свої пригоди друкував у мисливських виданнях.

  Одного разу, під враженням відвідин відомого парку Бедфорда в Англії, граф вирішив створити щось аналогічне у себе. Так, у 1900 році був створений парк Пилявин, який розташувався приблизно за 5 км на північ від села Піщів Новоград-Волинського району. Тепер це землі Піщівського та Пилиповицького лісництв.

  Спочатку парк-звіринець був задуманий тільки для розведення лосів, але пізніше граф змінив свою мету і вирішив тут акліматизувати й інші види тварин, не характерні для місцевих лісів. В різних місцях для парку були закуплені сибірські марали, уральські сарни, манчжурські олені. Пізніше до парку привезли декілька американських бізонів та біловезьких зубрів  — подарунок від царя Миколи Другого. Окрім цих тварин, в парку також були лисиці, борсуки, бобри, куниці, білки, зайці-біляки. Парк займав площу більше 6000 гектарів, був огороджений двометровим парканом. Доріжки в парку старанно доглядалися і позначалися білими кілочками з написами. На болотах були насипані греблі, а через річки та потічки перекинуті мальовничі містки з березових пнів. На галявинах розташувалися березові альтанки.

  В'їзд до парку з боку Піщова складався з брами, на якій був напис ,,Piławin'' та гербом Потоцьких Пілава, зроблені з березових кругляків. Між брамою та мисливським палациком стояв вольєр, в якому пара ведмедів вартувала браму.

  Сам мисливський палацик був розташований на початку звіринця. Ця двоповерхова дерев'яна будівля була зведена близько 1900 року, її стіни з усіх боків були оббиті березовою корою, а головний фасад був оздоблений рогами диких кіз. Праворуч від палацу був розташований великий вішак у вигляді всохлого стовбура дерева, яке встановили до гори корінням. Вішак стояв на штучному підвищенні підсипаної землі, до якого вели дерев'яні сходи. Це була так звана фотозона, де можна було сфотографуватися на пам'ять зі своїм мисливським трофеєм.

  Мисливська резиденція двічі перебудовувалася: у 1905 та у 1910 р.р. Після останньої перебудови центральний одноповерховий корпус був підвищений, під дахом з'явилася додаткова кімната, ганок зробили закритим і додали над ним балкон. Ліворуч від палацу збудували флігель. На першому поверсі палацу були розташовані кімнати для гостей, на другому-парадний зал, їдальня, спальні графа та його дружини та особистий кабінет.

  Найбільшим та найвишикуванішим приміщенням в мисливській резиденції була зала їдальні, її стіни були оздоблені мисливськими трофеями: головою зубра, рогами оленів, лосів та опудалами птахів. Була в палаці також приміщення лазні та службові кімнати. Вже в ті часи резиденція мала сучасну інфраструктуру: водопровід, каналізацію та телефонний зв'язок, який з'єднував графа з усіма його резиденціями. Невідомо ім'я архітектора цієї споруди, але будували його місцеві майстри під наглядом головного лісничого Сокальського.

  До палацу прилягав також невеликий сад, який складався з екзотичних кущів та рослин. З тилу були розташовані одноповерхові будівлі кухні, возовні та стайні.

  Сюди, в Пилявин, на полювання з'їжджалися відомі мисливці не тільки з Європи, а й навіть з Америки.

  На жаль, недовго судилося існувати дивовижному парку-звіринцю. Вже у грудні 1917 року озброєні солдати піхотного полку, розташованого у Корці, під впливом більшовицької агітації та разом з підбуреними місцевими жителями, розгромили звіринець та пограбували мисливську резиденцію Потоцьких. Були розібрані паркани, знищені альтанки та містки. Тварини почали втікати, але падали під кулями озвірілих солдат та вилами селян. Не пошкодували навіть ведмедів, які сиділи у клітці, та прирученого вовка на ланцюгу. Лише небагатьом тваринам вдалося врятуватися втечею в ліс. В січні 1918 року мисливська резиденція графів Потоцьких була остаточно знищена і перестала існувати. Щоправда, пізніше Потоцьким вдалося повернути деякі речі з пограбованої резиденції.

  Ось так сумно і трагічно закінчив своє існування унікальний на ті часи парк-звіринець ,,Пилявин''. Щоправда, останнім часом місцеве лісництво почало відроджувати та впорядковувати декілька занедбаних ставків та гребель на території колишнього парку та відновили дві скульптури, які колись його прикрашали.

  Більше фото до матеріалу за посиланням.

за матеріалами Ihor Dovbysh

Новини Житомира