Село в Житомирській області, яке вперше у письмових джерелах згадується ще в середині XVII століття
Мова в цьому матеріалі піде про садибу Пржисецьких, що в селі Христинівка Народицького району Житомирської області.
Вперше у письмових джерелах Христинівка згадується під 1664 роком в інвентарному акті дернського стольника Щасного Тишкевича — у переліку його маєтностей в Київському воєводстві.
У 1684 році, вже як містечко, Христинівка належала козацькому полковнику Карлу Тишкевичу, який в маєтку створив козацький полк нібито для війни з турками, а насправді здійснив розбійницький напад на маєток сусіднього поміщика з Мотійок пана Скіпора. У 1690 році дружина покійного Карла Тишкевича — Теофіла — вела боротьбу за спадок чоловіка з Харленськими, — колишніми власниками Бишівського ключа, куди входила й Христинівка. Невідомо, чим це закінчилося для Христинівки, але у 18 столітті село вже було у складі Народицького маєтку Павш, зокрема належало до житомирського підчашого, а пізніше хорунжого Міхалу — Антонію Павші (1715-1757).
Приблизно наприкінці 18 століття Христинівку з навколишніми селами придбав київський підчаший Войцех Прушинський, який на початку 19 століття побудував в селі католицьку каплицю.
В середині 19 століття Христинівський ключ, до складу якого увійшли декілька сіл: Мотійки, Ступище, Давидки та Звіздаль перейшли до Алоїзія Пржисецького. Станом на 1860 рік, маєток налічував 233 душі та мав 5601 десятину землі. Його сини — Адам, Болеслав та Діонізій Пржисецьки — були студентами київського університету Святого Володимира та у 1863 році взяли участь у польському повстанні. В битві з царськими військами під Москалівкою їх загін був розбитий, вони пораненими потрапили до полону, а потім до овруцької в'язниці. Діонізія Пржисецького відправили до Сибіру на каторгу, пізніше помилуваним він повернувся до батьківського маєтку в Христинівці. Донька Діонізія Вільгельміна Пржисецька у 1907 році вийшла заміж за Ізидора Пласковського — сина поміщика з сусіднього маєтку Залісся. Це подружжя було останніми власниками садиби в Христинівці.
На жаль, дерев'яна садиба Пржесецьких збереглася до наших днів лише на єдиній, чудом збереженій, світлині початку 20 століття. В буремному 1918 році садиба була пограбована та дощенту спалена місцевими бандами. Невблаганний час стер з людської пам'яті навіть місце, де колись стояла панська садиба.
