НЕДВИЖИМОСТЬ ЖИТОМИРА

Старовинна будівля, що так і притягує до себе погляд: Житомирський технологічний коледж КНУБА. ФОТО

Старовинна будівля, що так і притягує до себе погляд: Житомирський технологічний коледж КНУБА. ФОТО

  Йдучи старовинним центром Житомира, на розі вулиць Небесної Сотні та Михайла Грушевського просто не можливо не звернути увагу на цю старовинну будівлю, що так і притягує до себе погляд перехожих.

   Житомирський технологічний коледж Київського національного університету будівництва і архітектури (далі ЖТК КНУБА) — навчальний заклад І рівня акредитації денної та заочної форм навчання в Житомирі.

  Він є одним із найстаріших навчальних закладів України і має славетну більш ніж вікову історію. Витоки цієї столітньої історії Житомирського технологічного коледжу сягають початку ХХ століття, коли з 1 липня 1911 року в Житомирі почала діяти казенна нижча реміснича школа.

   Спочатку вона розміщувалася у найманому будинку на Великій Вільській вулиці, 35 (нині вул. Перемоги), а з 1914 року — у побудованому спеціально для неї двоповерховому будинку на тодішній Московській вулиці, 45 (нині його адреса вул. Небесної Сотні, 37).

   З історії коледжу (ред. інформацію взято з сайту ЖТК КНУБА). У вищезгаданій ремісничій школі було два класи, де 60 учнів (з переїздом у своє приміщення на Московській — 80 учнів) безкоштовно набували теслярсько-токарних та слюсарно-ковальських знань і навичок. На утримання школи з державної казни відпускалося щороку 4670 рублів, які складалися з 1000 рублів від земства, 1750 — від міського бюджету, 400 рублів — з відсотків від заповіданого капіталу барона І. М. Шодуара, 1520 рублів — власне від казни. 

 Базою для Житомирського індустріального технікуму механічної обробки деревини слугувала саме Житомирська об’єднана профшкола, заснована в 1924 році шляхом злиття трьох колишніх професійних шкіл: Першої механічної, Другої хімічної і Третьої будівельної.

  Усі загальноосвітні предмети й частина фахових викладалися українською мовою. Російською викладалися лише «частини будівель», «механіка», «органічна хімія», «загальна технологія», «технологія керамічного виробництва». У 1926/27 навчальному році на відділенні деревообробки навчалося 56 учнів. Але заняття у навчальних майстернях на Московській вулиці розпочалися пізніше через ремонт приміщень і відсутність матеріалів. Навчання було платним, але з поважних причин із 366 учнів 163 були звільнені від сплати.

  Згідно з постановою СНК від 23 березня 1930 року Житомирська чотирирічна індустріальна профшкола була перейменована на Житомирський індустріальний технікум. Під такою назвою заклад діяв до 1939 року, коли його перейменували на Житомирський технікум механічної обробки деревини. У довоєнний період підготовка спеціалістів для меблевої промисловості в Україні здійснювалась лише у Житомирському технікумі МОД, куди поступали юнаки не тільки з більшості областей України, але й з Росії та Молдови.

  У зв’язку з нацистською окупацією Житомира, з 1941 року технікум був змушений припинити свою роботу. Але вже 2 січня 1944 року — наступного дня після визволення міста — почалося відновлення діяльності технікуму. У березні того ж року було здійснено набір студентів на перший та другий курси, а у вересні — на перші курси механічного, технологічного, планового, бухгалтерського відділень. Перший повоєнний випуск відбувся у 1947 році. Тоді в технікумі навчалося вже 432 особи.

  Наступні роки діяльності навчального закладу характеризуються зростанням чисельності студентів та викладачів, зростанням професійного рівня викладання різноманітних дисциплін, зміцненням матеріально-технічної бази.

 Упродовж 60–70-их років минулого століття здійснювалось будівництво нових навчальних корпусів, було побудовано найкращий на Житомирщині спортзал площею 570 м2, щорічно вводилися в експлуатацію навчальні аудиторії. Але найбільш масштабне будівництво навчального корпусу на 1200 місць розпочалося у 1973 році. І вже 1 вересня 1977 року він був введений в експлуатацію. Після побудови у 1978 році студентського гуртожитку на 537 місць остаточно завершилось формування цілого студентського містечка технікуму, яке розмістилося в центрі міста — в межах вулиць Котовського (нині вул. Михайла Грушевського), Московської (нині вул. Небесної Сотні) та Чапаєва (нині вул. Степана Бендери).

  У другій половині дев’яностих років минулого століття у коледжі практично заново було створено методичне та програмне забезпечення для підготовки спеціалістів усіх спрямувань, що було відзначено Міністерством освіти і науки України. Проведена тотальна комп’ютеризація навчального процесу. На цей час викладачі та студенти використовують у своїй роботі біля двохсот комп’ютерів. Нині в коледжі створені гарні умови для навчання і побуту студентів: є три навчально-лабораторні корпуси, навчально-виробничі майстерні, бібліотека, гуртожиток, медпункт, стоматологічний кабінет, актова зала, спортивно-оздоровчий комплекс.

  Зараз, якщо заглянути у вікно будівлі можна побачити безліч стелажів з книгами. Також, містяни обожнюють робити естетичні фото біля будівлі.

kk14111939 2

kk14111939 3

kk14111939 4

kk14111939 5

kk14111939 6

kk14111939 7

kk14111939 8

kk14111939 9

Фото: Катерина Косякевич

Новини Житомира

  

Последнее изменение Четверг, 14/11/2019

Оставить комментарий

Убедитесь, что Вы ввели всю требуемую информацию, в поля, помеченные звёздочкой (*). HTML код не допустим.

ПОСЛЕДНИЕ КОММЕНТАРИИ

 

 

 

 

marschrut

Погода
Погода в Житомире

влажность:

давление:

ветер:

BP link u

Loading...

Go to top