Захоплюючий і пригодницький маршрут дивовижними куточками Житомирської області

  Натрапивши на цікаву розповідь житомирських туристів рідною областю, ми просто не могли оминути увагою розповідь одного з користувачів мережі Фейсбук.

   «Пішоблуд, Троянів-Шумськ-Перлявка.

  Проснувшись морозним ранком, осінньо-останньої листопадної днини, склав провіант в наплічник і почовгав на автовокзал — той, що на хлібній.

  Світає, вокзал, люд снує туди-сюди.

  Дзвінок, Вітьок на горизонті, квитки придбані, раптом Віт згадує що забув ложку, і вилку, трішки панічно оббігав привокзальні лабази, ніц не знайшов, припускаємо, що вистругаємо столовий прибор по ходу руху.kd02121914 4

  Мичимо ПАЗіком в даль, гучний дядько претензійним тоном говіркає з водієм про те про се, час від часу вириваючи мене з роздумів. Вітьок висуває припущення, що таким чином претензійний дядько оплачує проїзд, і взагалі, схоже, вони між собою знайомі, схавально кивнув головою.

  Дорога в'ється капустяним полем, синіють голови, ті що капустяні.kd02121914 2

  Десантувавши наші тушки в Троянові, роззираємося, он клюб, он магаз — виявляється сьогодні ярмарок, субота, 30 листопада. Оминувши сей двіж, жваво чемчикуємо до першої місцини — чекпоінту вже нашого двіжу, а саме печера-льох, мабуть, місцеві вельможі зберігали там вино, або інші алко-рідини, Сама печера невелика, декілька метрів тунельчик. Потусивши хвилин з десять, рухаємось далі, на "пустельку" — так як прозвав піщану ділянку танкової дороги з Троянова в Залізню. На окраїні села місцеві намагаються стрельнути в нас цигарку, відповідаємо, що не куримо. Поступово обростаємо лісом, легкий блуд лісом виводить на потрібну дорогу. Вітер хитає сосни, сосни, лоскотячи хмари, провокують невелику мжичку.kd02121914 3

  В центрі пустельки помічаємо шалаш-укриття, — схоже військові використовують його під час тактичних навчань.

  Непомітно вигулькують з кущів хатки хутора Залізня, відмічаю наявність метало-пластикових вікон в старих дерев'яних хатках. Ну а що ж, ми близь Житомира, згадаю хатки на півночі області, авторитетно-пантово розповідаючи Вітьку про мото-покатушки в тих північних місцях, Вітольд зауважив, мо також поїде в Кам'яне Село, бо купив ендуро-мотік і вже ніц не страшно, тільки їздить навчиться і снарягу купити тре.

  От і місток через річку Гнилоп'ятьіз Залізні до Головенки, дядькі рибакують вудками.kd02121914 5

  Форсуємо простори села, обговорюючи атмосферу тамтешнього совко-буду. Починає дощити, дістаю дощовики, куртку собі, штани Вітьку, бо він не має дощового шмаття із собою, згадавши про наявність чохла для наплічника, Вітьок вирішує зробити з нього дощовий берет, як ото художній чи військовий берет, а це дощовий. Весело жартуємо з цього приводу, настрій чудовий. Зачохлившись в сіє перфоманістичне шмоття, продовжуємо наш праведний рух на Шумськ — язичницьке святилище, місце сили, бадьорого духу і смачного обіду.

  Не пройшовши і тридцяти метрів, дощ перестає падати, ну, мабуть, злякався нашого виду.

  На виході із села трапляє нам магаз, фасад викрашений в рожевий, архітектура його типово пост-совкова, грає щось на кшталт "блатняк-fm", в грубці потріскують дрова, взявши печива, сідаємо за імпровізований стіл із пеньків і залізячки, смакуємо трапезу, не проходить і п'яти хвилин, як продавчиня (тітко-бабка іспанської зовнішності) виходить повідати нам своїх життєвих історій.

  Дружина військового, на своєму віку жили не в одній країні.kd02121914 6

  До стрибка курсу доляра торгували на сінному, а потім діло не пішло, продали квартиру, переїхали в село, і т.д., працювала на капусті, збирала чебрець, а зараз тут, в магазі..., відчувається самотність...Вже не вперше споглядаю, як незнайома людина, тобі, подорожньому, розповідає такі речі, що, мабуть, і родичу не скаже.

  Небеса дещо проясніли, йдемо на Шумськ далі, раптом чуємо дирчання десь за пагорбом, — он і танки виїжджають, нічого дивного — ці території зараз під танковим полігоном, плигаємо хутко в кущі, подалі від дороги, хух, наче не помітили, тепер йдемо низинами-ярами, подалі від очей військових "аля сталкери", так як на полігоні швендяти заборонено.

  Ось і Чорна скеля — ймовірне місце жертвоприношення язичницьким богам.kd02121914 7

  Починаю розводити багаття, рубаючи ножем трісочки, відтяв трішки шкіри з пальця, жартуємо, що моя лепта "жертвоприношення" вже є) і тут як не вперіщить град!

  Папір для розпалу вже закінчився, перечекавши градо-опади та нарізавши дрібних трісочок, з легкістю розвів багаття, за мить вермішелька, і шпикачки пахтять. Смачно попоївши, чай попивши, застали сутінки на скелі Крашевського, нічого, так навіть цікавіше. Рухаємося в майже повній темряві на Перлявку; молодий місяць дещо полегшує шлях, додає атмосфери. Підошви чвакають багнюкою, кілометр за кілометром нічними нетрями снуємо до Перлявки, от тільки головне обходить КПП, повторюсь, ми на території військового полігону.

  Дісталися до водосховища, в далині драга монотонно дирчить дизелем, поглиблюючи русло. Хм, а чому вночі? Наводить на роздуми про законність цього заходу, пісок ж продають місцеві депутати, мабуть...kd02121914 8

  Ось і Перлявка. Вже на зупинці, в світлі сільського магазу, стояло пару хлопців у формі, мабуть, срочники, смакують.

  + чудовий день в скарбничку», — розповідає Артем Возний.

  Фото: Артем Возний, Фейсбук

Новини Житомира

   

 

Последнее изменение Вторник, 03/12/2019

Авторизуйтесь, чтобы получить возможность оставлять комментарии

ОСТАННІ КОМЕНТАРІ

 

 

 

 

 

 

 

 

Погода
Погода в Житомире

влажность:

давление:

ветер:

Go to top
JSN Time 2 is designed by JoomlaShine.com | powered by JSN Sun Framework