Оповите легендами: Село на Житомирщині, відоме з 1636 року і належало стародавній зем'янській родині Стрибилів

  Кам'яний Брід... Саме цю милозвучну назву село отримало за скелясті береги річки Бистріївки. Колись річка була повноводною і лише тут, серед скелястих берегів, можна було перейти її в брід.

 

  Пізніше саме ці гранітні скелі стали основою стрімкого розвитку поселення.

  Село відоме з 1636 року і належало стародавній зем'янській родині Стрибилів. У 1718 р. один з останніх представників цього роду, згідно дарчого запису, віддає Кам'яний Брід, а також села Булгаки та Янівку, Томашу Синькевичу, син якого Ян продає в 1758 р. частину маєтку підчашому Яну Борейко. З 1770 р. від Борейка землі переходять до його зятя, венденського хорунжого Яна Міхаловського, а з 1782 р.вже до сина останнього, теж Яна та доньки, яка була заміжня за Лотоцьким.

  Згідно Тарифного податку Київського воєводства, 1754 р. Кам'яний Брід (можливо лише частина) був в посесії вінницького гродського судді (1715-1754) Феліціана-Казимира Міхаловського. В 1775 р. його власником бачимо його сина, Яна.

 З Офірного реєстру Київського воєводства 1789 р. довідуємося, що Кам'яний Брід був поділений між двома власниками. Першою частиною села володів син Яна, підпоручик кавалерії (1790-1791) Фортунат Міхаловській, а другою частиною володів чоловік його сестри Францішек Лаговській.

 Надалі землі Кам'яного Броду дробилися між поміщиками все більше і більше, поки у 1849 році не з'явилися брати Варфоломій та Володимир Івановичі Корчак-Сівіцьки. Ці київські дворяни, яки служили при київському генерал-губернаторі Бібікові та мали титул колезьких радників, мабуть, не даремно свій вибір зробили на скупівлі земель Кам'яного Броду. Саме тут, на теренах маєтку Міхаловських, ще у 1835 р. професором хімії та природничих наук Збаковичем були відкриті, вперше в Україні, поклади високоякісного лабрадориту. Пізніше частину маєтку Міхаловських орендували Ян Станкевич, Фіш та Прокопович. Підприємливі брати Корчак-Сівіцьки (вони писалися переважно як Корчакови-Сівіцьки) почали поступово скуповувати роздрібнені землі місцевих поміщиків, як в самому селі, так і довкола нього. В 1849 р. вони купили землі у Фіша та Станкевича (247 кріпосних душ та 1576 десятин землі). Частину Прокоповича купив Зенон Дзержковській, а частина Лотоцької перейшла до її родички Коронаті Міхаловській. Пізніше і ці землі опиняться в руках родини Корчак-Сівіцьких.

  Як вже згадувалося, брати Корчак-Сівіцьки, служили при київському генерал-губернатору Бібікові. Один з них, Варфоломій Іванович, написав навіть значний свій доробок, популярну книгу, яка вийшла в Києві у 1879 р.:"Об ипотечной системе вообще и о пользе введения ея в Юго-Западном крае России и о мирской земле в Киевской, Подольской и Волынской губерния". Окрім того, в 1869 р. він був одним з ініціаторів відкриття в Києві першого трамвая ,, конки". Але найбільшого успіху та слави він заслужив відкриттям у 1860-1861р.р. власної фірми ,,Кам'яний Брід", першого в Україні підприємства з видобутку та обробки лабрадориту.

  На цій фабриці виробляли різноманітні вироби з лабрадориту, починаючи з дрібних камінців, рідкісних кристалів для золотих оправ, брошок, браслетів та закінчуючи письмовими приборами, вазами, столами, камінами, пам'ятниками та облицювальними плитами.

  Вироби цієї фірми набули великої популярності в Росії та за кордоном.

  Найвидатнішими роботами фабрики були оздоблення стін і спорудження монолітних колон Преображенського кафедрального собору в Житомирі, Володимирського собору в Києві(1883), виготовлено 10 масивних колон для палацу Сан-Донато в Італії, Ісакіївського собору та Храму Вознесіння в Петербурзі та багато інших. Вироби з Кам'яного Броду неодноразово ставали переможцями на різних виставках, були нагороджені медалями. Так, експонати цієї фабрики виставлені на стендах Київської промислової та сільськогосподарської виставки в 1898 р. були оголошені поза конкурсом.kd05021911 2

Володимир Володимирович Корчаков-Сівіцький (1888-1932)

  Найбільшого розквіту маєток та фабрика в Кам'яному Броді досягла за сина Варфоломія, Володимира Корчакова-Сівіцького.

  Не дивлячись на його високі посади у суспільстві, був очільником повітового дворянства в Радомиському повіті(1899-1900), почесним мировим суддею (1902), колезьким секретарем та титулярний радником. Володимир Варфоломійович власноручно виготовляв з лабрадориту вишукані та дорогоцінні вироби.

  Так, до нашого часу збереглися унікальні речі, виготовлені його руками. Це блюдо і солонка з рідкісних кристалів лабрадориту, оздоблена сріблом і золотом й піднесена в подарунок російському імператору Миколі Другому дворянством Київської губернії під час відвідання ним Володимирського собору в Києві у 1896 р.

kd05021911 3

 

Солонка, піднесена царю Миколі Другому київським дворянством, 1896 р. Лабрадор, срібло, позолота, чеканка, різьблення. Майстер по лабрадору В.В.Корчаков-Сівіцький. Срібро та позолота, робота Йосипа Маршака.

kd05021911 4

Блюдо(таріль).Лабрадор, срібло, позолота, чеканка, різьблення.Робота В.В.Корчакова-Сівіцького та Йосипа Маршака, 1896 р.

  До 1890 - х р.р. фабрика Корчакових-Сівіцьких з Кам'яного Броду була монополістом у цій галузі.

  Володимир Варфоломійович Корчак-Сівіцький був одружений на лютеранці Софії Андріївні (нар. 1849 р.). У них було троє дітей: старший син Володимир (1888-1932), Олександр (нар. 1890 р.) та наймолодша — донька Надія (нар.1901 р.).

  Так склалося, що зі смертю на початку 20-го століття Володимира Варфоломійовича, сини не продовжили сімейну справу батька і Кам'янобрідська фабрика Корчакових-Сівіцьких була здана в оренду єврею Б. Букштейну і вже під новою маркою проіснувала до революції 1917 р.

  Саме дружина покійного Володимира Варфоломійовича — Софія Андріївна Корчакова-Сівіцька та її діти були останніми власниками великого маєтку в Кам'яному Броді.

  Сини обрали військову кар'єру. Про молодшого Олександра (нар. 1890 р.) дуже мало відомо. Знаємо лише, що у 1909 р. він був підпоручиком 95-го піхотного Красноярского полку, штаб-ротмістр, приймав участь в бойових діях Першої Світової війни. Подальша його доля невідома.

  Трохи більше відомо про його старшого брата, Володимира Володимировича Корчакова-Сівіцького (1888-1932). Загальну освіту отримав в Києві у Володимирському кадетському корпусі. На військову службу поступив в 1905 р. В 1907 р. він закінчив Єлизаветградське кавалерійське училище, 1909 р. корнет гусарського Нарвського полку. Потім зарахований у запас армійської кавалерії по Радомиському повіту. У 1912 р. зарахований на службу у 9 драгунський Казанський полк. З 1913 р. поручик, учасник Першої Світової війни, за яку отримав багато нагород. Закінчив Миколаївську військову академію в Петербурзі. Займав чисельні військові посади в кавалерійських підрозділах Російської імператорської армії.

  За часів гетьманування П.Скоропадського в 1918 р. Володимир Корчаков-Сівіцькій був сотником в українській армії. Після повалення влади гетьмана Павла Скоропадського перейшов в ряди Білого Руху (Збройні Сили Півдня Росії), в якій займав посаду старшого ад'ютанта штабу 3-ї піхотної дивізії. В 1920 р. в ранзі полковника емігрував з Криму. За деякими джерелами Володимир в еміграції вступив в зв'язок з радянською розвідкою та в 1923 р. повернувся до Радянської Росії. Був на особливому обліку в Новоросійському ГПУ. Помер за нез'ясованих обставин в 1932 році.

  Не вдалося встановити долю його матері Софії Андріївни та сестри Надії, навіть невідомо, чи встигли вони емігрувати за кордон під час бурхливих революційних подій.

  Достеменно не відомо, хто і коли побудував чудовий палац в Кам'яному Броді, але можемо лише припустити, що це міг бути вже неодноразово згаданий нами Володимир Варфоломійович Корчак-Сівіцький в 2-ій пол. 19 століття. За народними переказами, Володимир Варфоломійович поблизу палацу заклав великий грабовий парк, який зберігся до нашого часу, він полюбляв частенько прогулюватися алеями парку та милуватися ручними фазанами.

  На жаль, криваві та руйнівні події 1917-1920 р.р. не зберегли палац до нашого часу.

  У березні 1919 р. радянська влада прийшла в Кам'яний Брід. Було жорстоко вбито управляючого маєтком, палац був пограбований та спалений, а пізніше розібраний. Панське майно та землю поділили між селянами. Вандали поглумилися навіть над сімейним похованням Корчак-Сівіцьких на місцевому кладовищі, знищивши його.

  На згадку про величний маєток збереглася лише Панська криничка-джерело смачної води, споряджене кам'яними цямринами. Кажуть, що вода в ній колись лилася з золотої чаші...

  А ще збереглася легенда, в якій пан Корчак-Сівіцький, начебто під своїм палацом зробив великі винні погреби і таємні ходи, в яких знаходяться ніким не знайдені скарби...

На головному зображенні Палац Корчак-Сівіцьких в Кам'яному Броді, 1900 р.

Ihor Dovbysh, Фейсбук-спільнота

«Старовинні маєтки Житомирщини:історія,архітектура,сучасний стан»

Новини Житомира

   

Последнее изменение Среда, 05/02/2020

Авторизуйтесь, чтобы получить возможность оставлять комментарии

ОСТАННІ КОМЕНТАРІ

 

 

 

 

 

 

 

 

Погода
Погода в Житомире

влажность:

давление:

ветер:

Go to top
JSN Time 2 is designed by JoomlaShine.com | powered by JSN Sun Framework