Але у цей “темний час” священики закликають не опускати руки, не йти наперекір новим обставинам життя, а посилено і щоденно молитися. Молитися вдома перед іконою чи разом зі священиками, переглядаючи онлайн трансляцію Богослужіння, але молитися. А отже, це ідеальний час для переосмислення себе і свого духовного світу. Так вважає настоятель Свято-Михайлівського кафедрального собору протоієрей Богдан Бойко. Він розповідає про виклики і можливості, які отримав кожний християнин під час пандемії коронавірусу, а також про нові звички і щоденні ритуали з життя житомирського собору Православної Церкви України.

  Отче Богдане, у цей без перебільшення непростий час для всіх і для Церкви, у тому числі, чи припиняється молитва у нашому Свято-Михайлівському кафедральному соборі?

  Церква - це не тільки один храм, одна громада - це всі храми і собори і їх громади, які об’єднані в Єдину Помісну Православну Церкву. І Православна Церква України - це один великий духовний організм, який сьогодні розуміє - дуже важливо молитися за Україну і весь світ. Ми проводимо Богослужіння як і раніше, а повнота Богослужіння - це коли священик молиться перед престолом, а в храмі громада вірних, за яких він молиться. Сьогодні Церква, в якомусь розумінні, самотня, тобто священники з прислужниками і співаками проводять Богослужіння, а прихожан немає. В Євангелії від Іоана Богослова (Глава 4, стих 7-38), говориться про те, як Ісус Христос, проходивши Самарію, зустрів місцеву мешканку і попросив у неї напитися води, тоді ж Господь розкрив жінці істину про себе і віру в Бога. Ісус говорить їй: “жінко, повір Мені, що надходить час, коли будете поклонятись Отцеві, і не на цій горі, і не в Єрусалимі .... 23 Але прийде час, і нині вже є, коли справжні поклонники кланятимуться Отцеві духом та істиною, бо таких поклонників шукає Отець Собі. 24 Бог є Дух, і тим, що поклоняються Йому, належить поклонятися духом та істиною”. Тому ми сьогодні закликаємо вірних молитися разом з нами через онлайн-богослужіння. Молитва є важливою: за всіх людей, за весь світ, за хворих і за лікарів. Вона є неперервною і ми її проводимо постійно. Крім того, надали можливість всім потребуючим через інтернет подавати імена своїх близьких на молитву за здоров’я, чи то за упокій. І таких імен щодня отримуємо тисячі. Разом зі священиками обов'язково молимося за кожного.

  Разом з тим розкажіть детальніше про зміну життя Свято-Михайлівського кафедрального собору.

  Під час карантину змінилося лише те, що попросили прихожан не приходити до храму, берегти своє здоров’я, але разом з тим не залишати молитву - навіть посилено молитися. Апостол Павло (I Кор. 6, 19) навчав, наше тіло - це храм духа святого, тому маємо берегти це тіло і правильно з ним поводитися. А наші Богослужіння, як вже говорив, проводилися, проводяться у звичному режимі, також з онлайн трансляцією. Більше того скажу, що онлайн трансляції для нашого храму не стали новиною ні для нас, священиків, ні для житомирян. Задовго до карантину ми розпочали практику трансляцій, особливо великих свят Богослужбового року, на нашій сторінці у Facebook та YouTube. З оголошенням карантину ми лиш посилено почали розвивати цей напрямок роботи, до якого долучилися і житомирські ЗМІ. Зокрема, телеканали Союз-ТВ, UA:Житомир, а також інтернет ресурс Житомир.info. Таким чином, Громада вже не один місяць проводить онлайн і має всі можливості не втрачати зв’язок з вірними під час вимушеної самоізоляції. І важливо - наші молитви все одно залишаються спільними, адже ми разом в один час молимося.

  Незвичним для кожного з нас, звичайно, став Великдень. Свято-Михайлівський кафедральний собор, за весь час мого служіння тут, ніколи не був у цей день порожнім. Але знову таки завдяки онлайн трансляціям, які почали проводити і оголошувати за декілька тижнів до свята, Великдень ми зустріли у великій молитовній любові з прихожанами через екран телевізора чи комп’ютера.

  Насправді цей час дав змогу священикам і думаю всім побачити себе і наше життя зі сторони, нашу працю, наші вчинки. Те, що ми робимо і як ми це робимо, як ми служимо, працюємо. І в загальному задуматися про наше духовне життя. Чи все ми правильно робимо для наших вірних, чи в повній мірі виконуємо все те, що повинен виконувати священик, який істинно служить Богу і людям. Це перше, а друге - думаю, багато переосмислення свого життя відбулося і у прихожан. Чому? Та тому, що у щоденній метушні нашого швидкоплинного життя ми, як завжди, кудись поспішаємо, завжди щось не встигаємо зробити, ранок швидко перетворюється у ніч, а день у тиждень. У родинах, сім’ях не бачимо один одного, а тепер є можливість дійсно побачити один одного: як ми змінилися, як виросли наші діти, постаріли батьки…. Разом з тим у всіх нас з’явився час для осмислення свого буття, з'явився час для більш щирої постійної молитви.

  Можливо у цьому є Божий промисел? Можливо Господь хоче нас чомусь навчити?

  Багато останнім часом чую від людей, що Господь нас карає, що ми всі грішні і т.д. Але правда така - кожен з нас може відповідати лише за себе. Я грішний, Я провинився, а отже - усвідомлюю і розкаююся у своїх гріхах. Сьогодні ж Всевишній дає нам можливість переоцінити життя, переосмислити відносини з Ним, переосмислити відносини один з одним і врешті зрозуміти, що є найцінніше. Адже для сучасної людини нерідко цінністю є щось тільки матеріальне, але чи дійсно найголовніша цінність у цих речах?

  А чи є можливість у цей час приступити до Таїнства Сповіді та Причастя?

  Ті, хто бажав і бажає приступити до Сповіді та Причастя в індивідуальному порядку таку можливість має. Звичайно, Таїнство звершується з дотриманням усіх карантинних вимог. У нашому соборі постійно відбувається вологе прибирання з додаванням антисептичних засобів, не допускаємо до храму людей без захисних масок, а також з ознаками хвороби і, звичайно, маємо запас антисептику, який доступний для кожного. А найголовніше - саме Таїнство Причастя відбувається за постановою Священного Синоду, тобто кожний, хто причащається самостійно у руки бере Святе Тіло і Кров Ісуса Христа так, як це відбувалося у перші віки християнства, (чин літугії апостола Якова І ст.) .

  У той же час, одне із дуже важких завдань, яке має зараз зробити священник на парафії, в громаді, це пояснити людям як поводитися під час пандемії і чому не варто відвідувати храм. Як це зробити так, щоб переконати людей і не відштовхнути їх від Церкви загалом? Бо і в такий непростий час у людей був вибір.

  На початку нашої розмови я говорив, що апостол Павло сказав: “Ваше тіло - це є храм Духа Святого”. У всій Православній Церкві є повчання про те, що послух є більшим за піст і молитву. Наголошую - ПОСЛУХ. Я пригадую розповідь із життя преподобного Антонія Великого, де розповідається як він зустрів злого духа. Той сказав:”Антонію! Ти мене переміг. Ти мало їси, а я зовсім не їм, ти мало спиш, а я зовсім не сплю. Ти мене переміг - своїм смиренням.” Сьогодні наша Церква - Церква послуху, адже як каже апостол Павло до Римлян 13: 1 – 2: “немає влади не від Бога”. А тому сьогодні маємо виконувати той обов’язок, який поклала на нас влада. Тому не знаю як у інших Церквах, але ми у своїй Церкві дбаємо про храм духа святого - прихожан. Просимо їх у цей важкий час пандемії дотримуватися карантинних вимог, а ми у свою чергу продовжуємо посилено молится про захист і здоров’я всіх християн і наших вірних. Якщо хтось вчинив по-іншому, можливо, то це вже йде мова про гординю? Ми не зачиняли храм, але відверто говорили зі своєю паствою. Впевнений - прихожан від того у нас не поменшає.

  А як щодо дитячої духовної школи, яка при Свято-Михайлівському кафедральному соборі? Чи сильно на неї вплинув карантин?

  Духовна дитяча школа при Свято-Михайлівському кафедральному соборі одразу ж зачинила двері для учнів. Ми наполегливо рекомендували батькам дотримуватися всіх вимог карантину. Навчання по мірі можливостей перевели на дистанційне. Це, звичайно, не повний обсяг всього потрібного, але потроху намагаємося нашим учням давати навчальний матеріал в онлайні. Окрім того, наші викладачі на початку карантину, коли важко було знайти антисептики чи захисні маски, допомагали всім, хто просив про допомогу. А вже до звичної робити, якщо на те буде Воля Божа, приступимо з вересня місяця. Також цього літа не буде вже звичних для нас християнських дитячих таборів, які проводимо щороку, але ми не засмучуємося. Віримо, все буде добре.

  Що змінюється у храмі із поступовим пом'якшенням карантину в Україні?

  Ми відчинили двері, але разом з тим продовжуємо посилено обробляти весь храм антисептичними засобами. Також при вході завжди є антисептик для рук, а ще досі не пускатимемо людей без захисних масок, закликаємо прихожан не прикладатися до ікон, простого поклону вистачить для вшанування і, звичайно, закликаємо і дуже просимо не йти до храму з ознаками хвороби навіть з дуже незначними ознаками. Богослужіння проводяться у нас щоденно з понеділка по п’ятницю акафіст перед чудотворною іконою Божої Матері “Троєручиця” - 7.45, Божественна літургія розпочинається о 8 ранку, в суботу о 9:00, а в неділю о 7:00 та о 10:00. Вечірні ж щоденно о 17:00.

  Чи залишаються Богослужіння онлайн?

  Онлайн Богослужіння залишаються, вони транслюються щонеділі і у свята. І тут ще важливо сказати - святі Отці нас навчають проводити безперервну молитву, постійне пам’ятування про Бога. Вони не казали йди у той чи інший храм або потрібно бути у цьому чи іншому місці, бо там є Бог, Він перебуває ПОВСЮДНО. Які можемо читати молитви - “Отче наш”, “Богородице Діво, Радуйся”, Псалми, це ранішні і вечірні молитви, Ісусову молитву: “Господи Ісусе Христе, сину Божий, помилуй мене грішного(ну)”, співати піснеспіви з Богослужінь (які найбільш нам запам'яталися) і так постійно молитися. Важлива - ваша молитва. Тому, якщо є можливість прийти до храму - приходьте, але якщо такої можливості немає, то ваша молитва буде почута Богом, де би ви не перебували!

Прес-служба Свято-Михайлівського кафедрального собору м.Житомира

Новини Житомира