Головна археологічна пам’ятка Бердичівщини нині забута і закинута. ФОТО
Мова йде про Райковецьке городище, дослідження якого було розпочато Т. Мовчанівським ще в 1929 році, а завершене В. Гончаровим в 1946 році.
Тут вдалось дослідити структуру невеликого міста доби Київської Русі. По периметру округлого майданчика городища площею 0,3 га відкрито обвуглені рештки суцільної конструкції з понад 50-ти зрубних житлових і господарських приміщень, а в середній частині – 8 напівземлянкових жител, два скупчення попелу від стогів сіна чи соломи та загін для худоби, - розповідає rio-berdychiv.inf.
Виявлено багато кістяків людей і домашніх тварин, які загинули під час ворожого нападу. Знайдено знаряддя землеробства, ковальського, ювелірного і деревообробного ремесла, військового спорядження, предмети побуту, скупчення обгорілих зернових і технічних культур. Фортецю зруйновано в середині 13 ст., скоріш за все монголами взимку 1240/41, хоча є й припущення, що її зруйнував князь Данило Галицький у 1250-х рр. під час каральної акції проти «людей татарських».
На цих розкопках було задіяно багато людей, під час досліджень чи не вперше в Україні було використано кінозйомку, а за їх результатами було видано книгу. Кілька поколінь археологів вивчало на прикладі Райковецького городища методологію археологічних досліджень, фіксації знайдених артефактів і способи їх збереження. Чимало наукових статей і кандидатських дисертацій було написано як про ці дослідження, так і про їх натхненника Тодосія Мовчанівського, якого репресували та розстріляли в 1938 році. Десь в 70-х роках минулого століття на місці розкопок було встановлено стелу з охоронним знаком та східці, які вели до неї.
І як стало зрозумілим з відвідин городища, користуються цими сходами хіба що корови, які пасуться поруч. І якщо залишки старовинного рову ще якось можна розпізнати серед трави і кущів, то інші місця розкопок теж зарослі травою і деревами, вже ніяк не нагадують ні про городище, ні про його дослідження. Одне радує, що, крім свіжої лисячої нори, слідів роботи чорних археологів тут теж немає.
Директор бердичівського музею історії, з яким ми оглядали місцевість, раніше висловлював пропозиції по відновленню городища та створенню тут туристичного об’єкту, але за відсутністю великих коштів ця ідея є просто примарною мрією.
