Вуличне мистецтво як шанс стати новим містом

Вуличне мистецтво як шанс стати новим містом

  Вуличне мистецтво є однією з найбільш гібридних форм художньої виразності у сучасному світі. Завдяки мистецтву ми можемо передавати свої ідеї, виражати свої емоції та ефективно взаємодіяти з іншими.

  Про зародження вуличного мистецтва у Житомирі, його проблеми розповів Рома HLOR –  місцевий райтер, який створює шрифти на стінах, будівлях міста.

  – Коли і як Ви почали створювати графіті?

  - Малювати на стінах під’їзду маркерами я почав, як і багато інших дітей, щойно навчився писати. Це були 90-ті роки, графіті на Богунії являли собою назви рок-гуртів, примітивні зображення панків та різну «непристойщину». Все це робили олівцями, маркерами, максимум фарбою і пензликами. Але в 99-му році, коли мені було 15, до Житомира докотилася хвиля хіп-хопу, а разом із нею і «графіті» в сучасному його розумінні. На стінах району і міста починають з’являтись перші великі кольорові малюнки, так звані «masterpieces». Тоді я і почав створювати свої роботи на стінах.

  - Скільки Вам зазвичай необхідно часу та ресурсів для того, щоб намалювати одне графіті?

  - Я прихильник бюджетного графіті. Навіть дешевою чорною фарбою можна зробити шедевр. Є приклади, коли райтери витрачають тисячу гривень на стіну, а на неї соромно дивитись. Мій бюджет одного малювання за матеріалами становить 200–300 гривень. У середньому це 2-3 години за часом. В ідеалі, крім процесу малювання, не повинно бути ніяких інших планів (крім пікніку – усміхається). Найдорожчий ресурс – це час, який я витратив за останні роки, щоб досягти такого рівня, коли і процес, і результат радують.

  - Існує твердження, що графіті – це протест, претензія та спосіб самовираження. Для Вас це так?

  – Коли я малював активно вулицю на початку 2000-х років, там, безумовно, був елемент протесту. З часом я зрозумів, що успіхи в графіті вплинули на мою самооцінку, зараз економлю гроші не звертаючись до психолога. В середині 2000-х років, коли в мене почали з’являтись друзі по всій Україні, я усвідомив, що графіті – це спосіб комунікації. Але на більш простому рівні це щось схоже на залежність, я точно знаю, що отримаю емоційне задоволення навіть від самої думки, що заплановане малювання.

  - Чи необхідно спеціалізовано вчитися для того, щоб почати малювати графіті?

  – Існують школи графіті, але більшість райтерів навчаються самостійно. Хоча значна частина тих, хто створює графіті, так чи інакше пов’язана з художньою освітою.

  - Розкажіть, будь ласка, про особливості графіті у Житомирі?

  - Як я вже казав, хвиля графіті накрила Житомир в кінці 90-х років. У 2000-х роках було кілька десятків райтерів, основними гравцями були ми з друзями. Досі можна знайти по місту наші нікнейми: Hlor, Cre, Tork, 3ken, Sad23, Rodman. Після того як я переїхав до Києва в 2007-му, хвиля графіті пішла на спад.

  - На Вашу думку, чого не вистачає українському графіті?

  - Українському графіті не вистачає талановитих людей. Більшість того, що роблять в Україні – нудні, а подекуди і потворні шрифти.

  - Чи брали Ви участь в іноземних проєктах зі створення графіті?

  - Ні.

  - Чи допомагає влада у фінансуванні таких творчих проєктів?

  - Влада не допомагає і правильно робить. Графіті – це стихія і має нею залишатись.

  - Якими якостями та знаннями має володіти райтер?

  - Коли малюєш стіни, важливо знати, яке місце ти займаєш у цій культурі, хто був до тебе, іншими словами, знати історію.

  - Що порадите райтерам, які тільки починають свій шлях у цій сфері?

  - Для початківців дуже бажано перші декілька років малювати тільки на папері, або на закинутих стінах будівель. На жаль, у нас імідж графіті зіпсований саме через активних початківців.

Анастасія Разумєй

Фото автора

Новини Житомира

 

 

Последнее изменение Среда, 21/04/2021

Авторизуйтесь, чтобы получить возможность оставлять комментарии

ОСТАННІ КОМЕНТАРІ

 

 

 

 

 

 

 

 

Погода
Погода в Житомире

влажность:

давление:

ветер:

Go to top
JSN Time 2 is designed by JoomlaShine.com | powered by JSN Sun Framework