де нема жодної халупи (за іронією ця дата і вважається офіційною датою заснування містечка). Через двісті років знамениті Терещенки збудують тут один зі своїх палаців. З тих пір в Андрушівці в халупами все буде о.к.

Перший палац, як і перший цукровий завод побудували в Андрушівці її тодішні власники, магнати Бержинські. Їх родина володіла цими землями ще з XVII ст.

Після земельної реформи 1861-го глухівський купець Артемій Терещенко, якого за комерційну вдачу прозвали Карбованцем, починає активно скуповувати землі. За тих кризових часі ціна була не надто висока, тим паче, що чимало поміщиків розорились, або були на межі.

Очевидно, що Андрушівка зі своїм застарілим цукровим виробництвом (ще 1848-го року) була саме з тої категорії. Свій цукровий рецепт Терещенко привіз, кажуть, з Індії – там він його купив в якогось раджі за 500 золотих рублів.

Власне індійську технологію та модернізоване виробництво і стали запорукою стрімкого багатіння родини. Неодмінним символом багатства стали численні палаци, один з яких прикрашає Андрушівку й досі.

На замовлення нового власника палац перебудовують у стилі неоренесенсу.

Навколишній парк, розбитий ще за Бержинських, також модернізується.

Кажуть, що до терещенківського палацу в Андрушівці не гребував завітати навіть сам імператор. Причому цілу версту до під’їзду цар їхав на санях по засипаній цукром дорозі.

(Легенди про цукровий “сніг” у літку є надзвичайно популярними в усіх терещенківських місцях. Варто лише згадати історію про сватання Івана Терещенка, яку я розказував в Турчинівці).

Ще одна легенда говорить про вимощену золотими червінцями паркову доріжку. Причому вимощену на ребро. Ніби як у пошуку тих монет перекопали мало не півпарку.

З Андрушівкою пов’язані також сучасніші легенди. Скажімо, про Семена Будьонного, котрий виступав от з цього палацового балкону. (Згадався КВН: – А я Элвис Пресли, кумир ваших бабушек. – Да, щас, Семен Михайлович Буденный кумир наших бабушек!

Зараз в палаці місцева школа. Цукрозавод ще донедавна працював, але останнім часом ніби як зупинився.

З 1975-го Андрушівка офіційно вважається містом.

В старому парку методом левітації встановлено меморіал радянських воїнів у костюмах Нео.

На них намагаються не дивитись ще кілька героїв-авіаторів (в цих краях починалось і вітчизняне літакобудування).

Ще один герой не в шоломі, а в кепці тримається за серце.

Бо поруч з ним будується симпатичний костел.

Колись цією землею ходили одні з найбагатших людей імперії. А може й ступала нога самого імператора…

Андрушівка на МЕТА-картах. Проїзд на автомобілі від Києва – 155 км (біля 2-х годин дороги), від Житомира – 30 км. Неподалік варто подивитись на Житомир, гранітний Коростишів, церкву-костел в Іванкові, палац у Червоному, костели в Старій Котельні і Городківці.

Бонус-трек

Юрій Іващенко – андрушівський астроном-сподвижник. Йому вдалося спорудити навіть свою приватну обсерваторію: купив за селом ділянку землі, в Академії наук якось виклянчив справжній обсерваторний купол. З 2004-го на рахунку науковців (а тут працює справжня команда) вже є біля 30 відкриттів. Одне з них – мала планета Андрушівка.

Джерело Tutbuv.com