НЕДВИЖИМОСТЬ ЖИТОМИРА

Подорож Житомирщиною: український стоунхендж, дивні костели і маєтки Терещенків

  Коронавірус вніс великі поправки в наше життя і цілком ймовірно закрив на рік можливість для вільних подорожей світом. Втім, це створює нагоду краще пізнати Україну.


  Букви починають розповідати про найцікавіші місця України з Житомирщини.   І якщо ви скажете, що там немає нічого цікавого, так це неправда. При чому як природного, так і створеного людськими руками.

  Камінне село і ступня Бога в азаліях

   Природний заказник Камінне село  знаходиться в Житомирській області, приблизно в 30 км від “Варшавської траси”. Їхати треба через Коростень до села Рудня Замисловицька.

камінне село

  Камінне село чи український стоунхендж, як його називають, це найдивніше природне явище в Україні. Фактично – це розкидані по лісу велетенські камені, розмір яких сягає невеличкого будинку і справді схожі на давні залишки сіл в інших регіонах, тільки от без вікон і дверей.

  Існує кілька версій походження цих валунів. Зокрема, що брили були принесені 20 тис. років тому льодовиком, хоча це малоймовірно, адже інших слідів льодовика в околицях не знайдено. Інша гіпотеза:  гранітні валуни – це виходи на поверхню українського кристалічного щита, потужної геологічної платформи, яка простягається від Волині аж до Азовського моря. За оцінками геологів валунам по 2 мільярди років і вони з’явились тоді, коли на планеті виникали лише перші форми життя.

  Крім географічних і є і народні версії виникнення «села» –  за однією з таких легенд, бог навідався в село під виглядом жебрака, проте ніхто з місцевих не дав йому й кусеня хліба. Тоді бог розгнівався й перетворив село на камінні брили. Тут є навіть Божий камінь, де лишився слід його ступні.

  Крім того, валунам приписують чудодійну енергетику.

  Одразу в Камінному селі зникає мобільний зв’язок, тому блукати без гіда там не варто.

  У середині травня як біля Камінного села, так і на лісових масивах Городницького лісгоспу можна споглядати як цвіте азалія понтійська, реліктовий рододендрон родини вересових.

азалія

  Рослина має дуже сильний запах, а ефірну олію рослини використовують для виготовлення мила та парфумів.

  Про те як квітка потрапила на Полісся теж є чимало легенд і більшість з них пов’язана з навалою татар.  У романтичній версії квітку привезла і посадила дочка татарського хана, сумуючи за домівкою. За іншою — насіння азалії було талісманом татарських завойовників, яке вони носили на грудях, зашитим у торбинках. Там, де падали на землю вбиті воїни, і проростали квіти.

  Цікаво, що саме з Полісся ця квітка потрапила у Західну Європу, її знайшов і завіз туди відомий парковий пейзажист кінця ХVШ — початку XIX століття ірландець Діонісій Міклер, який багато працював на Волині і створював парки у Мізочі, Боремлі, Заборолі, Шпанові, Млинові.

  Щоб потрапити в Городницький парк, треба їхати в смт Городниця (від Києва 229 км).

  Парк закладений парк у 1880–90 роках князем Чарторийським, Створення парку відбувалося одночасно з будівництвом Городницького фарфорового заводу. У І-й пол. ХІХ ст. на території парку існувала Городницька фортеця. У парку ростуть 42 деревних і 20 чагарникових порід, в основному місцевої флори.

карелія карєр

  Крім природних парків вздовж Житомирської траси розташовано ще багато кар’єрів, які зараз заповнились водою і стали місцями для купання.

 Кар’єр «Високий камінь» – одне з таких мальовничих місць. На території кар’єру є глибоководне озеро і стрімкі скелі, флора багата соснами й березами. Завдяки такому поєднанню, ці місця схожі з пейзажами Карелії.

  Папірня 16 століття і незвичні костели

  В цілому Житомирщина – це край втрачених і занедбаних пам’яток. Але дещо все ж там збереглося.

  Наприклад, замок Радомисль. Історія споруди сягає 16 століття, коли ченці Києво-Печерської Лаври збудували тут свою «папірню» – фабрику з виробництва паперу.

радомисль

  Але, оскільки будівництво велось в непрості часи, то ченці вибрали добре укріплене місце – на скелі, оточеній з усіх боків водою.

  Фортеця мала товсті мури завтовшки 1,5 метри з бійницями та трьома виносами для збільшення кутів обстрілу. А всередині «папірні» було джерело води, яке дозволяло довго тримати оборону.

  Але в часи Руїни фортецю таки було зруйновано. Потім в 19 столітті будівлю відновили з червоної цегли під керівництвом інженера Пекарського, і з 1902 року колишня «папірня» стала слугувати млином для навколишніх районів.

  З 2007 відновленням фортеці займалась Ольга Богомолець. Зараз тут знаходиться музей української домашньої ікони та міні-готель.

  У Лебедівці Новоград-Волинського району є незвичний костел Святого Станіслава.

станіслав

  Храм збудований у 1925-1927 роках. Як розповідають мешканці, дозвіл на будову храму був підписаний самим Леніним, хоч храми тоді і забороняли будувати.

  Втім за Сталіна він звично побув сховищем для зерна.

  Костел побудований за чотири роки майстрами Свідерськими з дерева та без цвяхів.

  Ще однією цікавою точкою Житомирщини є село Солотвин, що знаходиться по дорозі з Житомира в Бердичів. Село відоме не саме по собі, хоч і існує вже понад 4 століття. Але для любителів інстаграму там є одне місце, де вони дуже полюбляють фотографуватися. Це острів кохання.

соло

  Насправді, це невеличкий рибальський будиночок, до якого веде романтичний підвісний дерев’яний місток через воду. Будинок побудували ще у 19 столітті, навряд чи сподіваючись, що він стане мекою для бажаючих зробити гарне фото.

  Окрасою Бердичева є монастир босих кармелітів – це величний архітектурний комплекс з оборонними стінами, баштами і прекрасним костелом в стилі бароко.

  Монастир стоїть на горі над річкою Гнилоп’ять. Монастирські будівлі, обнесені валом з підйомним мостом і гарматами, були добре укріпленою фортецею, в якій постійно знаходився гарнізон для захисту монастиря від нападів татар та козаків.

кармеліти

  За легендою, власник Бердичева, київський воєвода Януш Тишкевич перебуваючи в турецькому полоні, побачив сон, у якому ченці-кармеліти молилися за його визволення перед іконою Богородиці. Тишкевич уві сні дав обітницю Божій Матері, що збудує в Бердичеві монастир на її честь. Невдовзі по своєму поверненню з полону Януш Тишкевич заснував монастир і згодом подарував йому чудотворний образ Божої Матері, який здавна зберігався в будинку його предків.

  В 1630 році Тишкевич віддає свій замок католицькому ордену босих кармелітів для розташування кляштору. А в 1634 році бердичівські кармеліти закладають підземний Маріїнський костел, будують торгівельні склади, крамниці та інші господарські будівлі.

  У 20-х роках ХХ століття в монастирі таборували більшовики зі Щорсом, а під час другої світової значна частина монастиря була зруйнована. Відбудовувати його почали лише 1970-х.

  Неподалік від Бердичева є село Городківка. Тут знаходиться один з найкрасивіших і єдиний в Україні неоготичний костел Святої Клари.

костел клари

  Костел поєднує в собі елементи романського стилю й готики.

  Спорудили костел Св. Клари польські майстри на чолі з архітектором Яблонським за заповітом Клари Івановської. Саме цим шляхтичам належало село з 18 століття. В радянські часи костел був перетворений на комору, орган та внутрішні розписи були знищені. Але ззовні костел добре зберігся і зараз знову служить вірянам.

  Маєтки Терещенків

  Цукрові магнати Терещенки наприкінці позаминулого століття активно вели бізнес на Житомирщині і будували тут свої маєтки. Так що ними навіть можна зробити маленьку подорож на день.

терещ

  У 1870 Федір Терещенко вирішив вирощувати у Червоному цукровий буряк і будувати цукровий завод.

  А потім і сам вирішив оселитися. І купив палац у вдови Ванди Грохольської, побудований у 1851.

  Маєток площею 58 гектарів був обгороджений муром, і на його території, окрім палацу, свого часу розташовувалися будинки для прислуги, озера, а ще – парк із липами, кедрами та корковими деревами.

  Однією з окрас парку є чавунна копія скульптури «Три грації». Її оригінал, виготовлений у ХVI столітті скульптором Жерменом Пілоном, зберігається у Луврі. Скульптуру відтворили на замовлення Терещенка, стилізувавши її під фонтан.

  У самому маєтку був театр, а молодший син Федір тут часто влаштовував бали.

  Крім того, навчаючись в політехнічному інституті, він побудував в селі авіамайстерні та аеродром. Відомо, що Федору допомагали Ігор Сікорський та Петро Нестеров. А випробувачем літаків у Терещенка була Любов Голанчикова – одна з перших жінок-льотчиків.

  Після революції Терещенки вимушені були тікати закордон, палац більшовики перетворили на сиротинець, а потім на училище. А посуд з будинку ще й в 90-ті можна було знайти в місцевих мешканців.

44

  Дограбували палац у 90-х, коли покрали навіть риб з фонтану.

  Зараз 10-ту частину палацу займає жіночий монастир.

  Крім маєтку в Червоному також можна поїхати у село Турчинівка, де розташований палац Уварової, доньки Федора Терещенка. Маєток звели у 1899 році.

уварова

  Чоловік Уварової втік у Францію на початку революції, а графиня ще якийсь час жила в маєтку. Скромно, без прислуги. В селі розповідають легенду, що коли прийшли більшовики, то не впізнали графиню в простій жінці, що відкрила їм двері, а вона зробивши вигляд, що пішла кликати господиню, втекла через чорний хід.

  А в 1848 році в Андрушівці було зведено цукровий завод. Цей завод привернув увагу  Терещенків і вони у 1869 році придбали підприємство. А разом з ним і маєток напівзбанкрутілих Бержинських та 18600 десятин землі. На замовлення Миколи Терещенка палац Бержинських перебудували у стилі французького ренесансну. Це була одна з літніх резиденцій родини.

  В роки громадянської війни в споруді спочатку розташовувався революційний комітет, а з 1920 року – штаб кінної армії Будьоного. Червоноармійці розграбували палац, а при відступі взагалі хотіли його підірвати. Проте місцеві вмовили залишити споруду під приводом, що відкриють там школу. Там вона працює і досі.

  Садиба Терещенків в Денишах була побудована за проектом архітектора Павла Голандського наприкінці XIX -на початку XX сторіччя.

  Маєток виглядав настільки багато, що ходили легенди, що під його скляну підлогу запущене озеро з рибою. Інша легенда каже, що насправді підлогу було вимощено золотими монетами, та щоб не ходити по імператорському обличчю, зображеному на монетах, їх ставили на ребро. А ще біля маєтку начебто була цукрова гірка з якої, ніби по снігу, каталися на санях.

  Судячи зусього, легенда про гірку є продовженням іншої легенди, як один з Терещенків стватався до нареченої. Її батько ж відповів, що весілля буде лише тоді, коли земля побіліє. На ранок навколишні землі були засипані цукром, а наречений по ньому заїхав на санях за обраницею.

  Втім нині від колишнього багатства в Денішах лишились лише зовнішні облуплені стіни. Від садиби залишилась лише вежа, частина західної стіни та частина фронтону зі сходами.

Новини Житомира

 

Неймовірні палаци та панські маєтки в Житомирській області. ФОТО

  Веломандрівник із Житомирщини Петро Грушко опублікував добірку власних світлин зі своїх подорожей, де поділився, якими побачив панські маєтки та палаци нашої області.

Житомирщина, що зникає: який вигляд нині мають колись величні палаци, храми, шедеври архітектури

  На жаль, спостерігаємо невтішну тенденцію, що все більше дійсно архітектурних шедеврів зникає в Україні. Не є винятком і Житомирська область.

На Житомирщині розробляють новий туристичний маршрут: унікальне Камінне село, церкви, водоспади, кар’єри та маєтки

  Наразі розробляється мапа подорожі, на реалізацію проекту залучатимуть грантові кошти.

Старовинні палаци та панські маєтки Житомирщини в одному матеріалі. ФОТО

  Вкотре хочемо поділитися світлинами, які зробив веломандрівник із Житомирскої області Петро Грушко.

Подорож відомими та мальовничими куточками Житомирщини. ФОТО

  Світлини з подорожі цікавими туристичними маршрутами Житомирської області опублікував житомирянин Сергій Дехтяренко.

Мандрівка одними з найпопулярніших та мальовничіших куточків Житомирщини. Фото

  Світлини з подорожі цікавими туристичними маршрутами Житомирської області опублікував житомирянин Сергій Дехтяренко.

Залишки цукрової розкоші: Який вигляд мають у минулому величні палаци Терещенків на Житомирщині. ВІДЕО

   На каналі ESCAPE в Ютуб вчора, 24  липня, було опубліковане третє відео проекту ESCAPE, ініційованого житомирянами. Цього разу — колись величні палаци Терещенків в Житомирській області.

Відомі нащадки Терещенків хочуть відновити родинні маєтки на Житомирщині

   Про це повідомила на своїй сторінці у Фейсбук громадський діяч Олена Терещенко.

Нові забуті маєтки Житомирщини. ФОТО

  Путівником «Чотири мандрівки Житомирщиною» відвідав 8 сіл нашої області. Бровки Перші, Волиці, Яроповичі, Ходорків, Івниці, Стара Котельня, Іванків і Ліщин – усі вони ховають свої перлини архітектури і природи.

ПОСЛЕДНИЕ КОММЕНТАРИИ

 

 

 

 

 

 

 

 

marschrut

Погода
Погода в Житомире

влажность:

давление:

ветер:

BP link u

Loading...

Go to top