Справа Розенблата перетворюється на "неконституційне судилище", - адвокати

  Чому в окремих політичних справах судді занадто «прогинаються» під державу – питання риторичне. Але оскільки вже всі рішення виголошуються «іменем України», то хоча б дотримання принципу законності можна вважати тим мінімумом, який порушувати не можна з суто професійних міркувань.

  В ідеалі суддя взагалі повинен бути повністю вільним від будь-якого впливу. У нашій Конституції так і записано: «Вплив на суддю у будь-який спосіб забороняється». Але в реальності все не зовсім так. І останні гучні процеси, на жаль, свідчать, що вибіркове правосуддя в нашій країні нікуди не зникло. Яскраво ілюструє це і ситуація навколо «бурштинового» підозрюваного – народного депутата Борислава Розенблата. Наразі ми навіть не аналізуємо розгляд справи по суті, як не будемо міркувати, а чи не вчиняють тиск на суддю, проте звернімо увагу на різного роду «навколосудові» танці – обрання запобіжного заходу, внесення застави й таке інше.

  Здавалося б, депутат нікуди не втікає, готовий пройти всю процедуру по закону, то навіщо тоді маніпулювати Правом в дрібницях? Але ж відповідно до пояснень адвокатів Розенблата, нині в процесі над депутатом не зважають ані на Конституцію, ані на практику інших судів.

  Як відомо, в ЗМІ дуже широко висвітлювалося питання внесення застави депутатом Розенблатом та здавання усіх його паспортів (відповідні обов’язки покладені на нього слідчим суддею Солом’янського районного суду м. Києва 18 липня 2017 року). «А чи можна взагалі було обирати вказаний запобіжний захід та обов’язки народному депутату України Розенблату Б.С. згідно вимог Конституції України та Закону України “Про статус народного депутату України”?», - задається питанням адвокат Денис Пономаренко.

  І далі пояснює таке.

  Як нам відомо, постановою Верховної Ради України від 11.07.2017 року № 2128 – VIII надано згоду на притягнення до кримінальної відповідальності народного депутата України Розенблата Борислава Соломоновича. Що необхідно розуміти під “притягненням до кримінальної відповідальності”? Поняття “притягнення до кримінальної відповідальності” не тотожне поняттю “кримінальна відповідальність”, як і поняття “притягнення до юридичної відповідальності” не ідентичне поняттю “юридична відповідальність” (Рішення Конституційного Суду України від 27 жовтня 1999 року № 9-рп/99 (справа про депутатську недоторканість). У Вказаному Рішенні Конституційний Суд України, констатує, що притягнення до кримінальної відповідальності має певну стадійність, передбачену кримінально-процесуальним законодавством і починається з моменту винесення слідчим постанови про притягнення особи як обвинуваченого і пред’явлення їй обвинувачення, в нашому випадку, відповідно до КПК України 2012 року – це є повідомлення про підозру.

  Зазначене знайшло своє відображення в  п. 14 ч. 1 ст. 3 КПК України притягнення до кримінального відповідальності – це стадія кримінального провадження, яка починається з моменту повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального правопорушення. Тобто притягнення народного депутата України Розенблата Б.С. розпочалося з моменту вручення йому письмового повідомлення про підозру. Запобіжні заходи в кримінальному процесі не є стадією кримінального процесу, а є способом забезпечення виконання підозрюваним, обвинувачуваним покладених на нього процесуальних обов’язків а також запобіганням ризикам (ст. 177 КПК України).

  Таким чином вказана Постанова Верховної Ради України про згоду на притягнення до кримінальної відповідальності народного депутата України Розенблата Борислава Соломоновича само по собі не дає право на обрання відносно народного депутата України будь-якої міри запобіжного заходу, що в тому числі підтверджується абз. 9 п. 6 Рішення Конституційного Суду України від 26 червня 2003 року № 12-рп/2003 (справа про гарантії депутатської недоторканості).

  Зазначене вбачається і з ч. 2 ст. 482 КПК України, відповідно до якої притягнення до кримінальної відповідальності народного депутата України, його затримання або обрання стосовно нього запобіжного у вигляді тримання під вартою чи домашнього арешту не може бути здійснено без згоди Верховної Ради України.

  Начебто все зрозуміло: всі інші запобіжні заходи народному депутату України можна обирати без згоди Верховної Ради України. Однак, чи дійсно це так?

  Кримінальне процесуальне законодавство України складається з відповідних положень Конституції України, міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, цього Кодексу та інших законів України (ч. 2 ст. 1 КПК України). Частиною першою статті 80 Конституції України та частиною першою статті  27 Закону України “Про статус народного депутата України”, гарантується депутатська недоторканість. Під гарантіями депутатської недоторканості згідно положень частини першої статті 80 Конституції України та відповідного положення частини першої статті 27 Закону України “Про статус народного депутата України”, згідно Рішення Конституційного Суду України від 26 червня 2003 року № 12-рп/2003 (справа про гарантії депутатської недоторканості) треба розуміти так, що депутатська недоторканість як елемент статусу народного депутата України є конституційною гарантією безперешкодного та ефективного здійснення народним депутатом України своїх повноважень і передбачає звільнення його від юридичною відповідальності у визначених Конституцією України випадках та особливий порядок притягнення народного депутата України до кримінальної відповідальності, його затримання, арешту, а також застосування інших заходів, пов’язаних з обмеженням його особистих прав і свобод.

  Таким чином, на думку адвоката Андрія Левковця, визначені Конституцією і законами України повноваження народного депутата України не можуть бути обмежені діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб, керівниками підприємств, установ і організацій не залежно від форм власності та підпорядкування, громадян та їх об’єднань. Обмеження повноважень народного депутата України можуть встановлюватись виключно Конституцією і законами України. (Саме так Конституційний Суд України трактує положення частини першої статті 26 Закону України “Про статус народного депутата України”).

  Очевидно, що слідчий суддя при обранні запобіжного заходу у вигляді застави з застосуванням обов’язків носити електронний засіб контролю, не відлучатися із м. Києва та м. Житомира без дозволу слідчого тощо, є прямим порушенням вимог ч. 1 ст. Конституції України та ч. 1 ст. 26, ч. 1 ст. 27 Закону України “Про статус народного депутату України”.

  «Але доцільність політична нині в державі вища за доцільність закону, тож не дивно, що справа Розенблата може взагалі перетворитися на антиконституційне судилище», - констатують адвокати.

Джерело: zrada.today

Новини Житомира

Авторизуйтесь, чтобы получить возможность оставлять комментарии

ОСТАННІ КОМЕНТАРІ

 

 

 

 

 

 

 

 

Погода
Погода в Житомире

влажность:

давление:

ветер:

Go to top
JSN Time 2 is designed by JoomlaShine.com | powered by JSN Sun Framework