Наталія Хусаїнова народилася 14 червня 1955 року в Малині. Росла дівчинка доволі хворобливою і слабкою. У фізичному розвитку їй серйозно заважала бронхіальна астма. Ця підступна хвороба часто приводила Наталію до лікарні, тому малинські лікарі суворо забороняли їй навіть відвідувати уроки фізкультури в школі. Але не ходити на ці уроки вона не могла, бо це означало бути слабкішою за інших, програвати у чомусь своїм одноліткам. І коли у 1966 році в Малині почала офіційно діяти дитячо-юнацька спортивна, що розмістилася у будівлі колишнього костелу, де після війни функціонувала Малинська загальноосвітня школа № 2, у якій вчилася Наталія, багато її друзів записалися в різні спортивні секції. Сама дівчинка потрапила у секцію гандболу, яку очолював молодий тренер Владислав Феліксович Горай. Саме динамічність цієї гри, швидкі передачі м’яча, блискавичні кидки, смілива і атлетична боротьба гандболістів на полі полонили уяву юної школярки. Та через певний час на Житомирщині гандбол визнали неперспективним видом спорту і всі малинські гандболістки стали…легкоатлетками. 

  Наталія Хусаїнова та її подруги почали спеціалізуватися у метанні спису в групі, яку очолював Йосип Людвикович Кульчицький. Останній вважав, що найкращими ліками від різноманітних хвороб є саме заняття фізичною культурою та спортом. Такі погляди молодого тренера підтримували і деякі місцеві лікарі. Зокрема, Клавдія Михайлівна Рутман, яка на той час очолювала міську систему охорони здоров’я і за фахом була лікарем-педіатром, до спорту ставилася позитивно, але вважала, що за хворими дітьми, які займаються в ДЮСШ потрібний особливий контроль. Так вже склалося, що у 1960-70-і роки об’єкти охорони здоров’я та спорту міста концентрувалися на вулиці Тараскіна, тому між тренерами та лікарями існував постійний контакт, що давало свої позитивні результати. Та й мало тоді хто думав про високі результати, головним завданням було підготувати сильну фізично та стійку морально особистість.

  Саме такі морально-вольові та фізичні якості були притаманні чи не всім вихованцям Й.Л.Кульчицького. У групі метальниць молодого тренера тоді особливо виокремлювалися Лідія Єщенко, Наталія Хусаїнова та Тетяна Косориженко. Дівчата протягом 1971-1973 років утримували першість у метанні спису серед школярів України. До того ж дівчата виступали не лише у своїх фахових дисциплінах, де вони впевнено тримали лідерство в районни та обласних змаганнях Часто вони брали участь і в чисто бігових змаганнях. Зокрема у 1971 році Наталія Хусаїнова виграла одну із дистанцій кросу на призи газети «Прапор Жовтня».

  Проте, найзнаковішим у її житті стає саме 1972 рк, коли Наталія закінчувала навчання у другій міській загальноосвітній школі. На першості України серед школярів вона виграє перше місце з результатом 57 метрів 80 сантиметрів. Як чемпіонка республіки, вона через кілька місяців представляє Україну на першості СРСР серед школярів. І тут вона теж здобуває перемогу з результатом 51 м 50 см. Такі перемоги юної спортсменки дають їй можливість просто увірватися в «дорослий» спорт. Того ж року вона у складі збірної України бере участь у матчовій легкоатлетичній зустрічі з румунськими спортсменами, де виборює срібну медаль. 

  У 1973 році Н.Хусаїнова вже у складі збірної СРСР їде на чемпіонат Європи, який проходить у західнонімецькому місті Дуйсбург. Наталія мала всі шанси увійти до трійки призерів, проте гостре отруєння напередодні змагань взагалі поставило питання про її участь у континентальній першості. Та малинська спортсменка зуміла зібратися і вийти в сектор для метання спису і показати п’ятий результат. У 1975 році Н.Хусаїнова виконує норматив майстра спорту СРСР з легкої атлетики. В цей період вона розпочинає передолімпійську підготовку до Ігор 1980 року. І в 1979 році стає четвертою на Спартакіаді народів СРСР, а через деякий час посідає друге місце на чемпіонаті СРСР. Наталію Хусаїнову включають до складу збірної команди СРСР, яка активно готується до участі в ХХІІ Олімпійських іграх. Та щось в останній момент, вже перед самою Олімпіадою, відбувається в збірній і замість Наталії виступає інша спортсменка…

  …Через деякий період, відчуваючи, що поступається в першості більш молодим спортсменам, Наталія Хусаїнова переходить на тренерську роботу. Працює у Харкові старшим тренером України в жіночих метаннях. Під її керівництвом було підготовлено чимало талановитих та перспективних спортсменів. Зокрема, вона тренувала малинчанку Людмилу Гаманюк, яка показувала високі результати на національних та міжнародних змаганнях, стала майстром спорту України.

  …Обірвалося життя Наталії Хусаїнової на 59-році життя після тривалої і страшної хвороби сучасності – раку… 7 травня 2014 її душа, душа людини, яка завжди долала життєві труднощі навічно піднялася до зірок…і залишається у тихій пам’яті Бога…

Володимир Студінський, м. Малин
Спеціально для «Соборної площі»

Новини Житомира