Про те, яким є шлях для дівчини у східних бойових мистецтвах, вона розповіла у рамках проекту «Жінки незвичайних професій», який у Житомирі реалізовує ГО «Скриня корисних справ» за підтримки БФ «Український жіночий фонд», повідомляє zhytomyrschyna.zt.ua.

 — Мій батько займається айкідо, і я в дитинстві часто чула й спостерігала за тим, що він робить, за його виступами, хоча сама займалася танцями, — розповіла спортсменка. — Так сталося, що танці д овелося залишити. Я була дуже рухливою дитиною, і спорт був мені необхідний. Рішення щодо айкідо було, як-то кажуть, «під рукою», проте моїм тренером протягом перших п’яти років був не мій тато. Батьки завжди підтримували мене в моєму виборі цього виду спорту. Єдиною, кому не дуже подобалося моє захоплення, була бабуся. Вона вважала, що дівчинці краще займатися танцями, музикою, вокалом, але не битися. Згодом і вона змирилася з моїм рішенням. У найближчих моїх планах — отримання звання майстра спорту з айкідо.

  Є люди, які будують усе своє життя навколо філософії східних бойових мистецтв, однак нині для Антоніни Петрик — це лише заняття, яким подобається займатися і яке подарувало їй знайомство з багатьма цікавими людьми. Крім того, вона переконана, що айкідо є корисним, зокрема, для дітей. Приміром, у школі є різні учні, й іноді вміння себе захистити може знадобитися. «Я билася з хлопчиками, — зізнається Антоніна, — мала великий авторитет у класі, могла захистити й себе, й слабших. Знання основ самозахисту неабияк підвищує самооцінку, коли ти — дитина. Коли стала дорослою, то відчула, що айкідо сформувало в мені внутрішню впевненість у собі: тобі не потрібно битися, аби комусь щось довести, адже просто знаєш, що можеш усе».

  Чемпіонка зауважила, що з нею траплялися випадки, заради яких багато дівчат і навчаються самообороні. На щастя, для неї все закінчилося добре завдяки здобутим на тренуваннях навичкам. До речі, хлопці-колеги по команді поважають Антоніну і серйозно сприймають як спортсменку. Хоча трапляється й таке, що у тих, хто бачить її вперше, виникає хибне враження про «тендітну дівчину». Та достатньо кількох хвилин на татамі, аби зрозуміти, що Антоніна — гідний супротивник.

  — Що б я порадила дівчатам, які вагаються між вибором: айкідо чи танці? — підсумовує співрозмовниця. — Спробувати себе і в тому, і в тому, аби зрозуміти, що ближче. Нині значно більше дівчат займаються айкідо: у нас — майже половина групи. Можна вперше обрати цей вид спорту і в 4 роки, і в 50.

Наталія Хоменко, zhytomyrschyna.zt.ua