Створені ними заводи, цукрові плантації, побудовані за власний кошт школи, училища, інститути, лікарні, музеї, храми є дотепер неоціненним надбанням України. Помітний слід родина Терещенків залишила й на Житомирщині.

с. Івниця

Залишки палацу барона де-Шодуара (XVIII — поч. XX ст.)– памятка садово-паркового мистецтва державного значення. Садиба датується другою половиною XVIII — початком XX ст. Французькі барони довгий час були власниками села, а про їх багатство навіть ходили легенди. Говорять, в маєтку Шодуарів захований скарб, який не знайдений до цих пір. Його шукають з 1919 року, коли помер останній представник знатного роду.

с. Стара Котельня

Костьол св. Антонія Падуанського (1786 р., барокко) - пам'ятка архітектури національного значення. Будівля церкви – це трьохнефна, чотирьохстовпна базиліка, яка має п'ятигранний пресбитерій і прямокутні сакристії, гвинтові дубові сходи. На півциркульне зведення з розпалубками перекривають центральний неф, хрестові зведення – бічні нефи. Прикрасою фасадів служать спарені пілястри іонічного ордена з гірляндами в капітелях, тосканські колонки фланірують арку головного входу в костьол. Пам'ятник архітектури обнесений цегляною огорожею, в північно-східному кутку якої розташовується трьохпролітна дзвіниця.

м. Андрушівка

Садиба Ніколи Артемовича Терещенка (XVII ст.). З кінця 17 століття Андрушівка належала польському роду Бержинських. Вони розбили тут парк та збудували палац. А в 1848 році в Андрушівці було зведено цукровий завод. Цей завод привернув увагу „цукрових королів” Терещенків і вони у 1869 році придбали підприємство. А разом з ним і маєток напівзбанкрутілих Бержинських та 18600 десятин землі (це майже те саме в гектарах). На замовлення Миколи (Ніколи) Терещенка палац Бержинських перебудували у стилі французького ренесансну. Він був долучений до величезної колекції палаців та маєтків терещенківського роду (Дениші, Турчинівка, Червоне, Ворзель та ін.). В Андрушівському палаці (як і в більшості інших) Терещенки не жили, це була їх заміська резиденція, а мешкали магнати у Києві.

с. Червоне

Замок Федора Ніколовича Терещенка (XIII ст.) - розкішна споруда виконана у стилі неоготики, подібному до англійської готики. Дві "замкові" вежі (одна двоповерхова, друга - одноповерхова), розташовані по обидва боки палацу і служили павільйонами. Всередині палацу особливої уваги заслуговував вестибюль зі сходами, викладеними білим мармуром, а також велика зала для балів з двома венеціанськими кришталевими люстрами. На жаль, від колишнього інтер'єру не збереглося майже нічого. Канули в Лету мармурові каміни, обшита деревом їдальня. Лише домашній театр гнилим вискалом посміхається до туристів.

Але найголовнішим фактом є те, що Микола Терещенко неподалік звів своє дитя та джерело прибутків - цукровий завод. Пізніше в ньому розташувалася авіамайстерня.

с. Слободище

Місце укладання Слободищенського трактату між Україною і Польщею про розрив союзу з Московським царством.

с. Турчинівка

Маєток Наталії Федорівни Терещенко (1900р., неоренесанс) - маєток був побудований Федіром Артемовичом Терещенко після чого був дарований своїй дочці Наталі Федорівні Уваровій. Вона і стала останньою господинею цього будинку. Після Жовтневої революції у 1917 році втративши чоловіка, графа Сергія Уварова, з його маєтку в Ємільчині (Житомирська область) вона перебралась в Турчинівку. Без прислуги. Тихо й скромно. Дозволяла собі хіба що верхові прогулянки по околицях. У 1918 році за нею пришли - заарештовувати. Подзвонили. Двері відкрила вона сама. Одягнена була в просте плаття, і її прийняли за прислугу. Зажадали покликати господиню. Наталія попросила почекати біля дверей, а сама вийшла через чорний хід, у якого був прив'язаний запряжений кінь, вскочила в сідло - і більше за неї в Турчиновке ніхто не бачив. Про подальшу долю Наталії Федорівни місцеві історики нічого не знають. Точніше, не знали. До приїзду в село Мішеля Терещенко (внук). Він-то і заповнив "пропуск" в їх розшуках. Виявляється, Наталія Уварова зуміла врятуватися і дістатися до Парижа.

с. Дениші

Палац Надії Федорівни Терещенко (1911р.)- залишки маєтка дочки Федора Терещенка Надії.

Заміський палац в Денишах не був родинною спадщиною Терещенків. Побудований у 1911 році Надією Федорівною, став місцем зустрічей численних нащадків Артемія Терещенка.

За матеріалами http://patriot.zt.ua