Воно привернуло увагу не лише працівників магазину і його відвідувачів та перехожих, але й краєзнавців і науковців міста. У періодичних виданнях та інтернет-ресурсах, а також на телебаченні з’явилося чимало різноманітних повідомлень та коментарів провідних науковців і знаних у місті краєзнавців, які намагалися пояснити походження та визначити орієнтовно час появи підземелля.

Символічно, що відкриття об’єкту відбулося на передодні проведення в історичній частині міста археологічних досліджень. Пройшов час, пристрасті навколо підземелля потроху почали вщухати. Життя стало таким буденним і звичним, що на нещодавно виявлене підземелля вже мало хто звертав увагу. Навіть матінка природа намагалася приховати таємничу підземну споруду під товстим шаром снігу. Але з часом з’ясувалося, що вона не поодинока.

За свідченнями робітників, на цій ділянці пішохідної частини вулиці, у різних її куточках під шаром ґрунту, особливо вздовж краю вулиці, неодноразово простежувалися якісь незрозумілі пустоти. Зокрема, на кромці проїжджої частини, принаймні у двох місцях, під час трасування лінії закладення бордюрів за допомогою металевих прутів, два з них провалилися під землю.

Один з них неподалік проїзду вздовж скверу до будинку № 3. Інший неподалік від першого підземелля навпроти магазину. Робітники в одному місці намагалися витягти прут і за допомогою лома визначити глибину пустоти, але дна не дістали. Припущення робітників про наявність інших пустот у цій місцевості через деякий час підтвердилися.

Так, 4 листопада за 16,5 – 17 м на південний схід від першого виник другий провал. Оскільки дослідники були зайняті на розкопках, а згодом й негода втрутилася в їх роботу, було вирішено провести детальне обстеження в наступному році. Міській владі було запропоновано законсервувати і закрити доступ до підземель. Через деякий час серед мешканців поширилися чутки, що підземелля, які створюють загрозу безпеці жителів міста будуть засипані. Тому, 22 листопада співробітниками відділу досліджень спільно з історичним відділом музею було проведено додаткове обстеження, уточнені дані, зроблені вимірювання, фотофіксацію та складено план підземель.

Провал № 2, розмірами 0,59-1,14 х 0,32-0,45 м, розташовується за 6,2 м на південь від скверу. В ньому спостерігається підземелля у вигляді коридору із напівсферичним склепінням товщиною 0,45 – 0,50 м. Він пересікав пішохідну ділянку в напрямку від скверу до проїжджої частини вулиці. Стіни і стеля викладені цеглою. Цегла хоч і сирець, але за розмірами дещо відрізняється від цеглин, що знайдені у першому підземеллі. Цегла тут прямокутної форми довжиною 25,5 – 26,5 см, шириною 13 – 15,5 см, товщиною 5 – 5,5 см. Коридор прокладений по лінії північний схід – південний захід, висотою 1 – 1,15 м, шириною 1,44 – 1,46 м, довжиною близько 4,4 – 4,6 м. Його простір майже наполовину засипаний землею. Коридор продовжувався у північно-східному напрямку до скверу, а у південно-західному, на кромці проїжджої частини вулиці, завершувався потужним завалом.

Виявлені на вул. Великій Бердичівській об’єкти засвідчують, що в центральній частині міста наявна розгалужена система підземель різного призначення, які з’явилися у певні проміжки часу на багатовіковому шляху історичного розвитку міста. Важливо їх зберегти, у майбутньому провести розкопки, фахово дослідити і музеєфікувати.

Незалежно від результатів досліджень, бажано було б здійснити благоустрій вулиці, завершити врешті на ній усі роботи, а виявлені під час земляних робіт підземелля зробити привабливими туристичними об’єктами, доступними для огляду не лише мешканців, але й гостей міста.

25.11.2016 р.
Олександр Тарабукін - старший науковий співробітник відділу досліджень об’єктів культурної спадщини і науково-методичної роботи з музеями, археолог