Сергій Соловйов: «Мої ляльки - це мої діти»
Гратися ляльками в дорослому віці може дозволити собі тільки надзвичайна людина. Погодьтесь, створити власний світ – це розкіш. Знайомтесь: володар світу лялькар Сергій Соловйов, людина, яка оживляє унікальні ляльки, малює картини, пише вірші та просто любить місто, в якому живе.
«Скільки себе пам’ятаю, весь час ліпив, ще з дитячого садочка – обличчя тваринок, фігурки»
«У старших класах, коли дізнався, що в Ленінградському художньому інституті є спеціальність «майстер ляльок», загорівся бажанням туди вступити. Відправив документи, але виявилось, що одним з іспитів при вступі є малюнок людини «з натури». Але в художню школу я не ходив, тому і злякався, вирішив не поступати»
«Різні були часи. Тривалий час працював залізничником, але ліплення не полишав»
«Одружився з житомирянкою переїхав сюди (прим. ред. – Сергій родом з Чернівців). Час був непростий, 90-ті, довго не міг знайти роботу. Тоді і почав займатися тим, про що мріяв усе життя – ліпив. Картинки та великі ляльки виносив на Михайлівську продавати. Пізніше з’явилась моя колекція портретних ляльок «Епоха лідерів» – відомі політики, музиканти, співаки. Мої старання не залишилися непоміченими (всміхається) – мене запросили до лялькового театру»
«Коли почав займатись театральною лялькою, під’єдналася механіка. Взявся створювати маріонеток і виходити з ними на вулицю. Та неочікувано для себе зрозумів: це щось нове і дивовижне, а головне – люди у захваті»
«Люблю робити ляльок для себе: коли ти вільний обирати іграшці будь-яку конструкцію, образ. І тоді політ фантазії необмежений!»
«Часто запитують про найулюбленішу…Такої немає. Вони всі з-під рук, з-під пальців виходять, і кожна має свій характер. Мої ляльки – це мої діти. Запитайте у батьків: «Кого вони більше люблять сина чи дочку?» Так і у мене» (Усміхнено)
«Справа, якій віддаюсь з головою – це робота в задоволення. Фінансово привабливою вона може бути в країні, де немає таких серйозних проблем, як в нашій»
«Сьогодні у 23 країнах світу мої роботи. Робив портретні ляльки для різних людей, наприклад, для Клари Новікової, Асії Ахат, Ірини Білик»
«Я чернівчанин, хоча Житомир, в якому живу вже 18 років, вважаю рідним містом. Після переїзду дуже не вистачало неповторної чернівецької архітектури, і я почав шукати тут «свої місця».Так з’явилися сувенірні листівки із замальовками визначних місць Житомира та авторськими віршами українською та англійською мовами на них. Насправді, нам є що показати туристам. Житомир – старовинне місто, і в цьому його фішка!»
Фото: Марта Яроцька
Текст записала: Катерина Домс
Последнее изменение Среда, 11/01/2017