Дата народження: 17.02.1984 р.

Місце народження: с. Левків Житомирського р-ну Житомирської обл.

Нагороди: орден «За мужність» III ступеня (посмертно)

Однокласники та вчителі Левківської загальноосвітньої школи пам’ятають Сашка спокійним, товариським, надзвичайно добрим, щирим та щедрим. Після школи хлопець навчався у Житомирському будівельному коледжі. Був призваний на строкову службу до армії, відслуживши у танкових військах, повернувся на навчання. Потім працював за спеціальністю, любив свою роботу, у питаннях будівництва і ремонту завжди вмів знайти правильне рішення, тому до його фахової думки завжди дослухалися колеги. У 2012 році народилася молода сім’я. Для дружини Валентини Олександр назавжди залишиться романтиком, мрійником і водночас мужнім і розсудливим. «Він знав, що я боюся висоти, і освідчився у коханні на даху багатоповерхівки. Це було так незвичайно: квіти, свічки, нічне небо і чудовий краєвид рідного міста... З ним я нічого не боялася.» Скільки планів на життя було в Олександра з дружиною: чудові діти, затишний дім, збудований власними руками, улюблена робота.

Повістка про мобілізацію прийшла в сім'ю Шахрай у березні 2014 року. Олександр не залишився осторонь, не ховався: «Треба, то треба. Хто, як не я?». Потрапив у 30-туокрему механізовану бригаду, спочатку був призначений навідником у танковому екіпажі, а вже через три місяці став командиром. Під час перебування у зоні військових дій Олександр завжди був патріотично налаштований, не жалівся і не шкодував про свій вибір, не ховався за спинами побратимів, з гідністю виконував свій військовий обов'язок перед Батьківщиною.

29 січня 2015 року близько 13-ї години в танк, який знаходився на вулиці Нєкрасова у м. Вуглегорську Донецької області, потрапив ворожий снаряд, а від нього здетонував боєкомплект танка. Командир танка Шахрай Олександр Васильович загинув разом зі своїм екіпажем.

Не здійснилися мрії, не втілилися життєві плани... Пішов у вічність Герой, захистивши своїм життям наші мрії.

«Ветерани.UA»

Всі новини Житомира