Житомирська, Бердичівська, Коростенська та Новоград-Волинська місцеві аварійно-рятувальні служби, за якими закріплені певні сектори відповідальності, часом просто не можуть дістатися до віддалених водних об’єктів, де трапляються трагічні події. Тоді до справи беруться фахівці обласної комунальної спеціалізованої аварійно-рятувальної служби, яку очолює полковник запасу Збройних Сил України, учасник АТО Олександр Герасимчук. Він розповів про будні служби та команду водолазів.

— Призначення обласної комунальної спеціалізованої аварійно-рятувальної служби обласної ради полягає у вирішенні декількох блоків завдань, зокрема, підняття з води людей, котрі потонули, — розповідає Олександр Володимирович. — Працюємо за викликами управління ДСНС в області. Протягом минулого року в області було зафіксовано 37 загиблих. Наші водолази підняли 12 тіл. Це прикра статистика.

Лише протягом грудня минулого року рятувальники здійснили шість виїздів. У селі Пряжеві Житомирського району чоловік вирішив скоротити шлях і пішов через озеро в районі дачного кооперативу та провалився під лід. Наступного дня водолази знайшли тіло, хоча ніхто зі свідків не міг точно сказати, де стався нещасний випадок. У селищі Хорошеві, щоб знайти та витягнути тіло рибалки на поверхню, довелося застосовувати човен, адже лід був надто тонким. У Малині людина пропала безвісти, можливо, встановлюючи снасті для вилову щуки. За допомогою до обласної аварійно-рятувальної служби звернулися через чотири доби після зникнення рибалки.

— Приїхали на водойму, а лід був такий тонкий, що нам у прямому сенсі «прорізали дорогу» до можливого місця трагедії, — розповідає водолаз Сергій Крутюк. — Тіло рибалки шукали в радіусі 80 метрів, але знайти не вдалося. Ми ще не раз виїжджали на місце події — безрезультатно. Київські водолази також не знайшли...

Великим горем для мешканців села Іванівки Малинського району стала смерть восьмирічного хлопчика, котрий провалився під лід… Незважаючи на складні погодні умови, тіло дитини дістали швидко. У селі Корчаку Житомирського району, куди за викликом прибули водолази, їхня допомога не знадобилася: двоє рибалок не потонули, а, рятуючи один одного, просто замерзли в ополонці.

— Часто свідки не можуть чітко вказати квадрат для пошуку, — говорить Сергій Крутюк. — Тоді шансів, що тіло загиблої людини буде знайдено, мало. Його може віднести течією або приховати у недоступному місці. А видимість, як правило, — обмежена, або взагалі відсутня. Улітку працювати на глибині дуже важко. На дні можна побачити все: велосипеди, мотоцикли, корчі, пляшки. Через колючий дріт у 1999 році загинув мій однокласник: заплутався, не вистачило кисню, пішов на дно…

Пошук і підняття загиблого є для водолазів великим психологічним навантаженням.

— Уявіть, що пережив Геннадій Пилипчук, котрий знайшов і передав батькам тіло дитини. Дуже важко працювати, коли родичі знаходяться на березі. Але вони нам дуже дякують за те, що зможуть по-людськи поховати рідну людину. Є чіткі правила, згідно з якими людина може працювати в аварійно-рятувальній службі. Для цього потрібні міцне здоров’я, відповідні освіта й спеціалізація, котру треба підтвердити в Києві, у Центрі підводної діяльності. Особиста книжка водолаза є одним із головних документів, що видається на підставі результатів теоретичних і практичних іспитів. Отримати її вдається не всім. Закінчивши підготовку, доводиться ще багато працювати, щоб стати першокласним водолазом. Мої водолази — найкращі, — говорить Олександр Герасимчук.

Так, Сергій Крутюк має великий досвід роботи, є водолазом першого класу відповідної спеціалізації. Під водою загалом провів понад дві тисячі годин. Він відповідає за підготовку людей, виконання ними пошукових робіт, спорядження.

Патріотом і фанатом своєї справи є також Геннадій Пилипчук, котрий прийшов працювати в пошуково-рятувальну службу понад 25 років тому. Геннадій Миколайович є водолазом першого класу. Загалом провів під водою понад вісім тисяч годин.

Сергій Олександрович Підкуйко також має великий стаж роботи. Незважаючи на те, що свого часу, через об’єктивні причини був вимушений звільнитися з роботи, минулого року знову повернувся в колектив. Потопельника, котрим виявився боєць АТО, незважаючи на перерву в роботі, швидко знайшов у річці Тетереві, на 17-метровій глибині.

Ігор Анатолійович Савчук має великий досвід роботи на нафтових вежах і в аварійно-рятувальній службі.

Молодим водолазом є Владислав Ковальський, котрий після відповідних навчання та тренувань бере участь у пошуково-рятувальних роботах на рівні з досвідченими фахівцями.

Українські водолази йдуть на пенсію у 50 років, маючи 2750 годин перебування під водою. Зарплату ж одержують досить скромну, хоча щоразу, занурившись у воду, не мають 100-відсоткової гарантії, що повернуться на берег.

— Звичайно, проблеми є і з обладнанням, — зауважує Олександр Володимирович. — Але на них не хотів би загострювати уваги, розуміючи, що зараз немає можливості забезпечити нас необхідною кількістю сучасних водолазних костюмів, компенсаторів, масок, балонів для кисню тощо. Але навіть із мінімальним бюджетом намагаємося сумлінно виконувати покладені на нас обов’язки. Люди відпрацьовують свою невелику заробітну плату на всі 100%. Ми хочемо самі заробляти гроші. Нас у цьому підтримують голова обласної ради Володимир Ширма, члени постійної комісії обласної ради з питань бюджету і комунальної власності, депутат обласної ради Микола Рудченко, керівництво управління ДСНС в області, місцеві органи влади.

Колектив обласної комунальної спеціалізованої аварійно-рятувальної служби обласної ради планує розширити свою діяльність, зокрема, проводити роботи з обстеження гідроспоруд.

— Прагнемо, щоб наша служба була прибутковою, — говорить Олександр Герасимчук. — Тоді ми самі себе забезпечимо, оновимо плавзасоби, техніку. Дуже багато роботи. Але це— перспектива нашої служби.

Джерело: zhytomyrschyna.zt.ua

Всі новини Житомира