Віктор Банников – колишній воротар київського "Динамо" й збірної України, екс-президент Федерації футболу України. Примітно, що народився великий спортсмен на Житомирщині в смт. Лугини.

Віктор дуже пізно став у футбольні ворота – в 21 рік. До того займався стрибками у висоту й волейболом. Якось його в ямі для стрибків побачив тренер заводської команди в рідному Житомирі й запросив спробувати себе в ролі голкіпера. За рік Банникова покличуть до команди другої ліги – чернігівської "Десни".

Якось в УРСР завітала шведська футбольна команда "Хаммарбю". Шведи мали зіграти дві гри – з "Десною" й київським "Динамо". Тренер киян В'ячеслав Соловйов, щоб краще вивчити суперника поїхав до Чернігова. Але дивився не на шведів, а на Віктора Банникова. 1962 року Віктора Максимовича запросили до "Динамо". Ще два роки він боровся за місце в основі із тодішнім воротарем Олегом Макаровим.

Основним Банников став 1964 року, коли киян тренував Віктор Маслов. У двох півфінальних іграх із московським "Спартаком" (0:0 і 3:2) він зіграв так яскраво, що Макаров визнав: "За ці два дні Банников узяв більше м'ячів, ніж я за все життя!" Того року журнал "Огонек" визнав Банникова найкращим голкіпером країни.

Віктор поїхав зі збірною на Кубок світу 1966 року в Англію, але був там третім воротарем після Яшина й Кавазашвілі. Повернувшись, виявив, що його місце у воротах "Динамо" зайняв Євген Рудаков. Наступні 5 сезонів ця найкраща пара "динамівських" воротарів відчайдушно боролася за місце в основі. Переміг Рудаков, а Банников поїхав до Москви виступати за "Торпедо". 1970 року він удруге став найкращим голкіпером СРСР.

Віктор Максимович очолював Федерацію футболу України 1991 року, коли йшлося про допуск України до Кубка світу 1994 року. Попри аргументи Банникова, чиновники ФІФА дослухалися до росіянина Колоскова й не внесли нашу збірну до участі в мундіалі.

За матеріалами: gazeta.ua

Всі новини Житомира