Організатори розділили фотопроект на вісім тематичних блоків, у кожному з яких від 12 до 25 експонатів. У блоці «Кохання і війна» військовослужбовці зображені разом зі своїми другими половинками, адже саме кохання — це ті цілющі ліки, які здатні заживляти духовні рани, отримані на війні. У цьому переконані й самі учасники фотопроекту. Про це вони розповідали особисто під час його відкриття у Житомирі.

  Не менш вражаючим є блок «Жінки на війні», де показані світлини жінок, які теж воювали на Сході країни. На фото вони — у неймовірно гарних сукнях, але … зі зброєю в руках. Така концепція була обрана навмисно, щоб показати красу, елегантність, вишуканість жінки, і разом з тим, на контрасті, продемонструвати, що вона все ж була на війні і не з чуток знає про неї.

  Ще один блок фотопроекту — «Героїчні мами»:  на світлинах військові зображені із жінками, яким завдячують своїм життям, які щодня моляться та хвилюються за них і з нетерпінням чекають, щоб їх кровиночки якомога швидше повернулися додому. Ці жінки не менші герої, аніж їх діти, бо їм теж довелося багато чого пережити.

  У блоці «Війна – це тимчасово. Професії» організатори вирішили показати на світлинах, що значна частина військовослужбовців, які воювали на Сході країни, мають абсолютно мирні професії, не пов’язані з військовою службою. Саме війна і змусила їх взяти у руки зброю, а до того вони були: вчителями, шахтарями, музикантами, кухарями, агрономами, бухгалтерами і навіть ді-джеями. А у блоці «Я — є» акцент робиться на тому, наскільки важливо військовому адаптуватися у мирному житті, у соціумі, коли він повертається з війни. Блок «Легіонери» присвячений військовим-іноземцям, яким не байдужа доля України і які приїхали воювати на Схід нашої держави, допомагаючи українським бійцям протистояти військовій агресії Росії. Ще один блок фотопроекту — «Незламні. Нескорені. Невідомі», який знайомить нас із невідомими героями війни. І останній, найбільш болючий, і водночас найважчий для сприйняття блок — «Загиблі герої». Найважчий для сприйняття саме тому, що учасники цього блоку фотопроекту не змогли розповісти про себе: вони вже ніколи не повернуться, їх життя забрала війна…

  Варто зазначити, що про кожного із учасників фотопроекту організатори зробили ще й окремі історії з біографічними даними, об’єднавши їх в одну книгу з такою ж самою назвою, яку носить проект — «Якби не війна». А інформацію для блоку «Загиблі герої» надавали побратими, рідні та близькі загиблих бійців. Охочі мали змогу придбати книгу на відкритті фотопроекту у Житомирі. Більше того, учасники «Якби не війна», які змогли бути присутніми цього дня на заході, а також самі організатори могли особисто підписати власникам придбані книги.

  Як розповіла Юлія Волкова, один із організаторів «Якби не війна»: «З нашим фотопроектом ми вже повністю об’їздили Схід, Північ та Центр України. Житомир — 12-те місто, де ми презентуємо “Якби не війна”. Фотовиставка триватиме у цьому місті до 16 липня. Потім ми повеземо свій фотопроект до Одеси, Миколаєва, Херсону. Далі у планах — Західна Україна.

  Зауважу, що мета проекту — познайомити громадськість з тими, кому ми маємо бути вдячні за мир і тишу у наших містах та домівках. Окрім того, показати, які наші бійці зараз, які вони на війні, після неї, після поранень. Ми хочемо привернути увагу загалу до того факту, що Герої серед нас, їх життя продовжується. Хочемо нагадати про тих, хто віддав власне життя за щасливе, мирне майбутнє України та за кожного з нас».

Катерина Дейнека

Всі новини Житомира