Саме з цією метою у 1992 році постановою Кабінету Міністрів України було створено Головну редколегію серії книг "Реабілітовані історією". В нашій області створено Житомирську обласну редколегію та науково-редакційну групу при ній, завданням якої  буде збір, аналіз та поширення інформації про уродженців та жителів Житомирщини. Довго і наполегливо група збирала інформацію. На кінець 2015 року видано 7 томів.

Однак, у 2015 році науково-редакційна група Житомирської області перестала існувати на паперах,  але не зважаючи на свою неофіційність, колектив продовжує працювати. Група невелика, складається з трьох осіб: керівника групи Копійченко Ларис иАрсентіївни та її помічниць - Тхоржевської Зінаїди Олександрівни та Самолюк Діни Яківни. Двоє з них - заслужені працівники культури, Зінаїда Олександрівна має Почесну грамоту Кабінету Міністрів України. Жінки розповідають, що не можуть покинути свою роботу, адже не можуть залишити свою за багато років плідну працю незавершеною.

  "2 роки тому сталося так, що, попри те, що була постанова Кабінету Міністрів України про продовження нашої роботи по серії книг "Реабілітовані Історією", нас закрили, бо як нам пояснили, немає коштів в області на продовження роботи. З 1 липня 2015 року офіційно наша редакційна група  не працює, але ми люди одержимі, любимо свою роботу. Багато з нас присвятив цій діяльності понад 20 років свого життя, саме тому цю справу лишити так не можемо", - розповідає Лариса Арсентіївна.

  У кожної із жінок є своя історія, чомуця книга для них важлива. Батько Лариси Арсентіївни походив із роду куркулів, але в той момент, коли їх у селі розкуркулили і кудись забрали, батькові було 5-6 років. Його та старшу на 2 роки сестричку забрали у дитячі будинки та виховали у радянському дусі. "Після отримання освіти батька  направили у Казахстан освоювати цілинні землі, звідки він пішов добровольцем на фронт. У першому бою він був поранений у голову, а мамі прислали сповіщення, що пропав  безвісті. Саме тому я почала досліджувати історію, бо воно моє. А це мої товаришки, які мене підтримують та працюють зі мною, і їм так само болить" - повідала нам Лариса Арсентіївна.

Саме тут, у 3-кімнатній квартирі керівника науково-редакційно їгрупи, жінки продовжують плідно працювати над наступними книгами тому "Реабілітованих історією". Як розповідає Лариса Арсентіївна, квартирка скромна, але тут є все для роботи.

  "Все в одній кімнаті – ось тут ми й спимо, тут грається мійонук,  тут у нас все  - комп'ютери, книги, документи. Влітку я переважно працюю на балконі, там мій робочий кабінет ", - говорить Лариса.

  Як розповідає старший редактор науково-редакційної групи Зінаїда Олександрівна Тхоржевська, раніше їх колектив розміщувався в архіві, що було дуже зручно для роботи з документами. Потім поступово фінансування зменшувалось, і їх попросили переїхати у приміщення Житомирської облдержадміністрації, а згодом і зовсім розпустили. "Ми як раз працювали над спецпересленцями до Казахстану, помістили прізвища людей на перші букви алфавіту в книгу і тоді нас закрили. Але за 2 роки ми продовжуємо збирати дані про людей, працюємо над  електронним варіантом 8 книги", - розповідає Зінаїда Олександрівна.

  На запитання про їхнє життя і заробіток жінки відповідають з посмішкою. "Ми, коли ще офіційно працювали, отримували досить нормальну заробітну плату: можна було і одягнутися купити, і поїсти. А зараз живемо і працюємо на пенсію. У мене стаж понад 50 років і отримую я всього 1672 гривні пенсії. Ми працюємо на голому ентузіазмі", - сміється Лариса Арсентіївна.

  Колектив неодноразово звертався до органів місцевої влади та депутатів за допомогою у вирішенні проблеми. Попри Указ Президента на продовження роботи колективу, на те що програма "Реабілітовані історією" не припинена в Україні, і навіть на те що за групу бореться головна редколегія проекту та обіцянки чиновників - проблема залишається не вирішеною. Зокрема, керівник науково-редакційної групи зверталась до Ярослава Лагути за допомогою. "Надавши йому всі відповідні документи та матеріали, він зателефонував в управління культури та повідомив їм про ситуацію та наголосив відновити роботу колективу. На цьому все і зупинилось", - розповіла нам Лариса Арсентіївна.

  Зазначу, що ці люди здійснили дійсно великий обсяг роботи. У серії книг "Реабілітовані історією" вміщено понад 47 000 прізвищ, розміщені статті як істориків так і колективу. Не варто навіть говорити про те, скільки інформації ще не ввійшло в книги. Як розповідає колектив, під час дослідження архівів, вони знайшли ще кілька тисяч спогадів про Голодомор, які вони планують вмістити у 2-й книзі присвяченій цій трагедії.

  "У будь-якому випадку ми книгу зробимо, чого б це нам не коштувало. Відкриють нас чи не відкриють, навіть якщо ми будемо хворіти, але будемо живі - ми книгу зробимо. Навіть якщо не в друкованому варіанті, то в електронному", - говорить Лариса Арсентіївна.

Всі новини Житомира