Робочий день рядового житомирського бомжа

  У Житомирі ще пам'ятають колоритного бомжа Вітю з рудою бородою. 

   Вітя жив у землянці в селі Левкові, за 14 кілометрів від міста, але щодня пішки за будь-якої погоди двічі долав цю відстань - спершу щоб дібратися до міста, де він промишляв, а затим повертався в рідну левківську "хату".

  Таких екзотичних бомжів в обласному центрі чимало. Побачити їх можна практично біля кожного з крупних міських смітників. Одні мешкають у підвалах чи на горищах багатоповерхових будинків, інші - в закинутих, аварійних приміщеннях. Незалежно від цього свій "робочий день" кожен проводить однаково. 

  Відіспавшись в облюбованому і сяк-так обжитому місці (найважче, коли надворі мороз), бомж приступає зранку до пошуку провіанту. Для цього ретельно оглядає у своїй місцині сміттєві баки, які, як правило, вже "поділені" і строго закріплені між бомжами. Якщо хтось спробує зазіхнути на "чужий" смітник, може отримати від "господарів" добрячого відкоша. Сам огляд треба зробити неодмінно до приїзду сміттєзбиральних машин, поки баки ще повні, тому що потім знайти в них харч буде проблематично. В повних баках, як правило, багато залишків їжі, буває навіть - делікатесної, яка й стане сніданком. 
Другий етап робочого дня бомжа триває біля цього ж сміттєбака. Йде акуратне сортування викинутих скляних і пластикових пляшок, банок, картону, одягу, взуття та інших речей, які можуть стати в нагоді. Особливо цінуються тара і макулатура, бо вони дадуть хоч і невелику, але живу копійку в найближчих пунктах прийому. Все інше, більш-менш придатне для використання, йде на поповнення його "гардеробу", "умеблювання" місця, де він живе, на інші нагальні потреби або ж просто збирається про всяк випадок. 

  Після невідкладного здавання зібраної вторинної сировини бомжі тут же "отоварюють" зароблені таким чином гроші на випивку, і тоді починається наступний етап їхнього "робочого дня". Характерно, що при цьому вони здебільшого навіть на ховаються, добре знаючи з власного досвіду, що ніхто їм за це публічно докоряти не буде. У таких випадках житомиряни, як правило, відвертають погляди і вдають, що нічого не бачать, у кращому випадку - обмежуються словесним обуренням. Так що бомжі  сповна користуються всіма принадами своєї повної свободи. 

  Їдучи в трамваї, неодноразово доводилося спостерігати поруч з приміською автостанцією біля вулиці Бориса Тена вражаючу картину: розсівшись на звалищі за "барикадою" сміттєвих баків, бомжі неспішно… сьорбають запашну гарячу каву. Яким чином вони гріють собі на пустирі воду, для мене досі залишається загадкою. Швидше за все десь приховано підключилися до електромережі і почали безплатно користуватися нею.

  Бомжів, які з різних причин опустилися на соціальне дно нашого суспільства, люди всіляко стороняться. Свого часу не один з них мав сім'ю і роботу, був шанованою людиною. Проте алкоголь, наркотики, слабка воля і, чого гріха таїти, вкрай несприятливі обставини зробили свою чорну справу. І тепер їх об'єднує вже не сім'я і робота (про них вони забули безповоротно), а коло таких же занедбаних, пропитих і пропащих осіб, всі інтереси яких зводяться до кількох примітивних фізіологічних потреб. Хоча є, звичайно, несподівані винятки і досить цікаві особистості. Нещодавно, наприклад, один з веселих київських бомжів прийшов на телеканал "1+1" і блискуче переміг у шоу "Розсміши коміка", заробивши при цьому максимально можливу суму - 50 тисяч гривень (!). Довелося зустрічати серед бомжів не лише досить ерудованих, а й, як не дивно, цілком інтелігентних, порядних і віруючих людей. Так, у Житомирі бомжують колишні кандидат наук та актор, цього року одна пара зіграла своє весілля. Хоча це швидше винятки, а не правило… 

  Вони живуть собі серед нас, мов якась окрема раса, загадкові і невибагливі. Ми всіляко цураємося їх, вони у свою чергу всіляко стороняться нас. Держава також згадує про них, на жаль, від випадку до випадку. Точніше, від зими до зими, коли для них у люті морози відкривають у містах пункти обігріву і організовують гарячі обіди. Але це, за великим рахунком, все-таки більше суспільний піар, показна акція, ніж допомога від душі. У проміжках між ними ця категорія наших співвітчизників просто зникає з поля нашого зору. На відміну від тієї ж Європи чи США. 

  У Німеччині, наприклад, 2013 року налічувалося понад 300 тисяч бомжів - осіб без визначеного місця проживання, а в наступні роки їх кількість зросла. Тим не менше більшість з них щомісяця отримує передбачені законом для незаможних 260 євро, а якщо хтось бомжує 5 років, то має право отримати соціальне житло площею 50 квадратних метрів. Українські бомжі про таке можуть, звісно, лише мріяти! А нам залишається мріяти про той час, коли бомжі, як ненормальне соціальне явище, взагалі зникнуть. 

Микола Шевчишин, exo.net.ua

Новини Житомира

Последнее изменение Среда, 11/10/2017

Авторизуйтесь, чтобы получить возможность оставлять комментарии

ОСТАННІ КОМЕНТАРІ

 

 

 

 

 

 

 

 

Погода
Погода в Житомире

влажность:

давление:

ветер:

Go to top
JSN Time 2 is designed by JoomlaShine.com | powered by JSN Sun Framework