Вони й розповіли з перших вуст, що їм вже вдалося знайти, про труднощі, з якими зіштовхуються в своїй роботі та про майбутню виставку, а, можливо, навіть експозицію в Житомирському обласному краєзнавчому музеї, де після завершення розкопок представлять цікаві експонати, які вдалося знайти, досліджуючи підземелля на Замковій горі. Але про все по порядку.   

  Як розповідають учасники археологічної групи, яка нині й проводить розкопки: «Спершу ми визначали, де можна копати, а де не варто цього робити. Цього року ми продовжили розкопки у другій половині жовтня. І поки ми ще не знаємо точно, скільки ще часу триватимуть розкопки, оскільки ще не дійшли до дна провалля. Роботи ще дуже багато, а вже стає достатньо холодно. Бажано, звісно ж, якнайшвидше закінчити роботу. І обʼєкт ми не можемо залишити, якщо він недопрацьований».

  За період розкопок на Замковій горі вже були знайдені рештки так званої круглої вежі колишнього житомирського замку, про яку є дві згадки в описах – 1545 та 1552 років. Окрім того, вияснилося, що Замковій горі у Житомирі були памʼятки трипільської культури, а також часів Київської Русі та Пізнього Середньовіччя. Більше того, археологами було виявлено і більш давні артефакти, що датуються VIII-XI століттями, котрі після ретельних досліджень та детального вивчення можуть навіть довести, що свого часу на території Житомира, зокрема й там, де нині Замкова гора, були поселення слов’ян, і саме від цього часу починає свій відлік наше місто, котре є одним із найстаріших в Україні.

  Серед знахідок археологічної групи й кераміка цих періодів, замки з ключами, уламки горщиків, крем’яні та кістяні знаряддя праці, кістки тварин, які свідчать про те, що люди займались мисливством. Окрім цього, елементи зброї – залізні наконечники стріл, ножі давньоруського періоду, і навіть кам’яне гарматне ядро.

  «Людям, які не дуже знаються в археології, на перший погляд може здатися, що це не дуже серйозна знахідка ‒ кераміка. Але для фахівців кераміка є цінною тим, що вона допомагає датувати обʼєкти, памʼятки, а також встановлювати, в який період ця територія була заселена людьми.

  Варто зазначити, що нам не лише цікаво щось знайти, а нас цікавлять також елементи конструкції. Наприклад, рештки обгорілої стіни червоного кольору, елементи будівель, можливо навіть повʼязаних ще з XVI століттям, про які йде мова ще у так званому інвентарі житомирського замку.

 На території Замкової гори дуже проблематичні ґрунти. Та й взагалі, щоб займатися тим, що робимо ми, обовʼязково потрібно мати певну кваліфікацію. Це ж зовсім не так просто, як може здатися на перший погляд: мовляв, що ж там важкого ‒ махати лопаткою і копати землю. Але все далеко не так. Розкопки ‒ це дійсно кропітка праця. До речі, більша частина землі, яку ви перед собою бачите тут, за будівлею архіву, викидається не технікою, не екскаватором, наприклад, а невеличкими ручними інструментами ‒ совочками і кельмами. Знахідки, які ми маємо на Замковій горі, просто б зникли, якби ми їх не виявили і не превели в належний стан. А так наші дівчатка-студентки все вручну перебирають, потім ми очищаємо їх і вже після того фахівці, зокрема археологи, біологи, вивчають ці знахідки», ‒ зазначає Марина Хададова, старший викладач кафедри «Всесвітньої історії» ЖДУ ім. Івана Франка, яка теж входить до складу археологічної групи, що займається розкопками на Замковій горі.

  Не всі знахідки археологічна група ще навіть встигла привести до ладу. Їх потрібно буде вимити, а реставратор ще має їх також обробити. Як розповідають члени археологічної групи, під час розкопок вони знайшли велику кількість кісток тварин, які, за словами археологів, теж є дуже цінними. Чим саме? Це нам пояснила пані Марина Хададова, яка, до того ж, керує археологічною практикою студентів ЖДУ ім. Івана Франка: «Коли археологи вивчають кістки, то вони багато чого можуть розказати фахівцю. Наприклад, вони пояснюють, яка худоба використовувалася для харчування людей, скажімо, на території того ж самого замку. Ці ж самі кістки дозволяють дізнатися, які конкретно соціальні групи перебувають на тому чи іншому місці. Дика тварина, для прикладу, була не всім доступною: полювати в лісі мали право тільки представники феодальної еліти і дружинники. Тобто, якщо ми знаходимо рештки диких тварин, то мова йде про людей військового стану, якщо ж рештки звичайних, одомашнених тварин, то їх вирощували прості люди, звичайне населення.

  На Замковій горі ми вже знайшли кістки диких тварин. Розкопали кістки і кабанів, і козуль, і інших тварин, які свідчать про те, що на Замковій горі свого часу перебували люди, котрі належали до військового стану, до привілейованого стану, до тієї ж самої Речі Посполитої, Київської Русі. Отож, для пересічної людини подібні знахідки кісток не є чимось цінним, а нам, археологам, дослідникам вони багато про що розповідають».

  Варто зазначити, що у вільний від навчання час студенти історичного факультету цього навчального закладу допомагають археологічній групі проводити розкопки на Замковій горі в Житомирі. Це досвідчені магістранти, які за час навчання вже брали участь в багатьох розкопаках і знаються на тому, чим займаються, мають певну кваліфікацію. Зауважимо, що кожна знахідка археологічної групи опрацьовується, реєструється. Також складається цілий ряд певних документів, у тому числі польовий опис усього, що знайшли археологи, адже все має бути зафіксофано та зареєстровано. Далі ж знахідки із Замкової гори передадуть до Житомирського обласного краєзнавчого музею, який, до речі, знаходиться дуже близько до місця розкопок. Як розповіли журналісту нашого сайту члени археологічної групи, після завершення досліджень обовʼязково буде організована виставка, на якій представлять цікаві експонати, котрі знайшли архологи на Замковій горі за увесь період розкопок. Вони також висловили сподівання, що, можливо, в краєзнавчому музеї навіть буде відкрито спеціальну археологічну експозицію. Але для цього, звісно ж, попередньо потрібно домовитися з керівництвом музею. Але якщо не складеться з експозицією, то на виставку обовʼязково варто розраховувати.

  Довідково. Розкопки на Замковій горі в нашому місті Інституту археології НАН України замовила Житомирська міська рада. Керує роботами Андрій Петраускас, старший науковий співробітник Інституту археології НАН України. До розкопок долучаються й викладачі та студенти ЖДУ ім. Івана Франка, а також співробітники краєзнавчого музею.

Катерина Дейнека