В Музеї історії м. Бердичева зберігається книга: «Туалетныя мыла. Полное руководство для приготовленія обыкновенныхъ туалетныхъ, медицинскихъ и предназначеныхъ  для особыхъ целей мыль, а также мыльныхъ порошковъ и родственныхъ имъ различнаго рода смъсей». Автор книги В.П. Благовєщенський написав її на основі багатолітньої практичної роботи на миловарних заводах Франції, Німеччини та Росії. Книга видана в С. – Петербурзі (Издание К.Л. Риккера. Невский пр., № 14) в 1914 р. В книзі детально описується процес приготування мила, інгредієнти різних сортів мила, машини і пристосування у миловарінні, надаються рецепти  для приготування мил  різними способами.

  Для виготовлення мила використовували основні та додаткові матеріали. Основу мила складали луги (сода та поташ), жири та масла. Для приготування мила самими важливими і необхідними є сало (свиняче, яловиче, бараняче), кокосова, пальмова, маслинова, мигдальна, рицинова олії. Також олія земляних горіхів, безводний шерстяний жир, каніфоль.

  До складу мила для надання приємного запаху додавали пахучі речовини. Ці речовини могли бути рослинного та тваринного походження, або штучно виготовлені. При виготовлені мила використовували велику кількість ефірних олій: антропогенові (гінгерграсова, пальмарозова, цитронелова), анісові (бад'янна, квіткова), базилікова, гаультерова, гвоздична, геранієва, гіркоминдальна, дягільна, іланг – ілангова, ірисова, кедрова, корична, лавандова, ліналоєва, майоранова, ялівцева, м'ятна, петчулієва, лимонна, бергамотна, апельсинова, мандаринова, трояндова, розмаринова, сандалова, тим'янна, укріпна, хвойна, евкаліптова та ін.

 «Из всех растений более всего богаты эфирными маслами растения из семейств: миртових, губоцветных, сложноцветных, зонтичних, хвойних, лавровых. Все цветы, в каком бы они климате не росли, испускают из себя ароматический запах. В более теплых странах цветы пахнут много сильне, чем в умеренном климате. Зато цветы стран с умеренно холодным климатом испускают из себя болем нежные и тонкие запахи, чем цветы жарких стран. Как известно, более дорогие духи и получаются из Ост Индии, Цейлона, Мексики и Перу, тем не менее в средней Европе сосредоточена вся культура цветов для получения из них более нежных и тонких пахучих эфирных масел.

  Главная местность в южной Европе, где в особенности сосредоточено добывание эфирных масел, ¾ это Канны, Грасс и Ницца. Англия же славится своїм лавандовым маслом и маслом перечной мяты. В Франции Канны славятся своїми розами, акацией, жасмином и гвоздикою. В Ниме же главное внимание сосредоточено на разведении тимьяна, размарина и лаванды. Ница же славится своїми фиалками. В Сицилии в большом количестве возделываются лимоны и апельсины, а в Италии ¾ ирис и бергамот. Розовое масло стали в больших размерах приготовлять в Лейпциге (Германия).»

 Крім ефірних олій до мила додавали смоли, бальзами, пахучі речовини тваринного походження. Бензойна смола добувалася з дерев, які ростуть на острові Суматра. На острові Сан – Сальвадор із бальзамного дерева добували перуанський бальзам. Толуанський бальзам добувався із дерева, яке росте в Колумбії. Стиракс виварювали з кори дерева, яке росте по берегах Малої Азії. Мирру добувають з дерев, які ростуть по берегах Червоного моря. До складу мила також могли входити штучні пахучі речовини.

  Щоб мати успіх у миловарній справі, важливо не тільки з яких інгредієнтів складається мило, наскільки воно якісне та корисне, а і у якому вигляді воно потрапляло на прилавки магазину. Тому підфарбувати і запакувати мило теж треба ретельно. Для фарбування мила використовували природні фарбники або анілові розчинні в воді фарби. Фарби неприродного походження мали  яскраві кольори, але колір міг погано зберігатись. Яскраво фарбували дешеве кокосове мило, тому що бідні люди вибирали різкі кольори. Дороге мило із тваринних жирів фарбували у більш ніжні кольори ¾ жовтий, рожевий колір або їх відтінки. Дороге мило особливо ретельно пакували. Було важливо зберегти неповторний аромат, адже при контакті з повітрям і під дією сонця ефірні масла випаровувалися.

 У миловарінні використовували машини і різні пристосування. Це котли, мішалки, форми, машини для розрізування мила, механічні та парові преси, машинки для виготовлення мильних кульок, пристосування для просушки печаток мила та ін.

  Туалетне мило виготовлялось трьох сортів: тверде (гліцеринове, кристалічне, сально – кокосове, рицинове), м'яке (вазелінове, трояндове, лимонне, медове) та рідке (олеїнове, калієве, кокосове). Найбільший попит мало тверде мило. Воно виготовлялось за чотирма способами: 1) гарячим, 2) холодним, 3) шляхом розпускання раніше звареного мила з добавлянням ароматичних речовин та фарби, 4) шляхом переминання раніше приготовленого мила з дальшим пресуванням.

  При варінні мила чітко  дотримувались технології. В книзі наводяться рецепти приготування мила. «Мыла, приготовляемые непосредственно из жиров и масел. Миндальное  белое: 35 ф. кокосового масла, 20 ф. сала бараньего или говяжьего, 5 ф. свинного сала, 31 ф. едкого натриевого щелока, 5 ф. раствора поташа, 120 гр. бергамотового масла, 40 гр. горько – миндального масла.

  Фиалковое: 40 ф. цейлонського кокосового масла, 15 ф. бараньего или говяжьего сала, 5 ф. оливкового масла, 30 ф. едкого натриевого щелока, 5 ф. раствора поташа, 40 гр. розовой и 120 гр. коричневой красок, 80 гр. коричного масла, 80 гр. лавандового масла, 24 гр. гвоздичного масла, 24 гр. пальморозового масла, 14 гр. мускусной тинктуры.

  Виндзорское белое: 40ф. кокосового масла, 15 ф. говяжьего или бараньего сала, 5 ф. касторового масла, 30 ф. едкого натриевого щелока, 5 ф. раствора поташа, 80 гр. тминного масла, 80 гр. бергамотного масла, 24 гр. анисового масла.

  Медовое: 35 ф. кокосового масла, 20 ф. говяжьего или бараньего сала, 5 ф. деревянного масла, 30 ф. едкого натриевого щелока, 5 ф. раствора поташа, 16 гр. светлой желтой краски, 120 гр. цитронеллового масла, 40 гр. гвоздичного масла, 20 гр. масла из перечной мяты».

  Тверде мило можна виготовити і холодним способом. Рецепти мил, які можна приготувати холодним способом.

  «Альпийский букет: 62 ф. кокосового масла, 63 ф. сала, 62,5 ф. щелока, 30 гр. зеленой краски, 75 гр. лимонного масла, 60 гр. лавандового масла, 60 гр. масла перечной мяты, 45 гр. розмаринового масла, 60 гр. шалфейного масла.

  Гвоздичное: 63 ф. кокосового масла, 31 ф. говяжьего сала, 32 ф. свинного сала, 63 ф. щелока, 24 гр. пурпурной красной краски, 200 гр. гвоздичного масла, 50 гр. бергамотового масла, 50 гр. кассиевого масла.

  Жасминное: 63 ф. кокосового масла, 62 ф. говяжего сала, 63 ф. щелока, 300 гр. жасминной эсенции, 100 гр. гераниевого масла,  45 гр. гаульперового масла, 75 гр. очень тонкого фиалкового порошка. 

  Коричное: 92 ф. кокосового масла, 5 ф. необеленного пальмового масла, 63 ф. щелока, 25 гр. коричневой краски, 150 гр. коричного масла, 75 гр. кассиевого масла, 60 гр. сассафрасового масла, 60 гр. бергамотового масла.

  Сосновое: 125 ф. кокосового масла, 66 ф. щелока, 25 гр. коричневой краски, 210 гр. соснового масла, 30 гр. можжевелового масла, 15 гр. лавандового масла, 15 гр. белого тимьянного масла.

  Сено пахучее: 63ф. кокосового масла, 62 ф. сала, 63ф. щелока, 15 гр. зеленой краски, 3 гр. светло - желтой краски, 120 гр. бергамотового масла, 100 гр. лавандового масла, 40 гр. красного тымьянного масла, 40 гр. кумарина, 20 гр. мускусной тинктуры».

  Окрему групу складали медичні мила. Спеціальне мило виготовляли для бриття. Виготовляли мило у вигляді порошку, пасти та крему. Для чищення зубів готували мила: тимолове, трав'яне, трав'яне фіалкове, фіалкове та ін. Для купання виготовляли пінисті мила. Додавали до складу мила і особливі наповнювачі: яєчний білок та молоко. Для виведення плям з тканин готували мило з жовчю, глиною, спиртом. Для чистки неблагородних металів варили трепелеве, залізисте, болюсне мило. Свинцеве, крейдяне, талькове, лавандове мила використовували для чистки благородних металів. Для прання виготовляли мильні порошки.

  Багато урядових постанов стосувалося правил організації задовільної роботи на заводах із виробництва мила та сірників. Ці підприємства використовували специфічну продукцію, яка потребувала додаткового обробітку. Так, заборонялося застосовувати на миловарних об’єктах неочищену соду, яка містить сірководень і має неприємний запах. Усі напівфабрикати треба було зберігати у відведених для цього ємкостях, а відходи переробляти. Для попередження опіків і падінь котли повинні щільно закриватися, а підлога та східці ретельно очищатися.

Джерело: berdpo.info