У померлого біля дому бідняка знайшли аж... 67 тисяч гривень
Наприкінці листопада у Квітковому провулку, 4 розігралася справжня драма. Біля хвіртки знайшли мертвим 77-річного пенсіонера Володимира Петровича Б., який багато років самотньо жив в одній з квартир. Коли викликали поліцію, у кишенях небіжчика несподівано виявили чималу суму готівкою - близько... 67 тисяч гривень!
Ця знахідка приголомшила всіх, хто знав старого, адже за життя він, правду кажучи, просто бідував. Куцої, на грані з мінімальною пенсії бракувало, і він усіляко економив. Все ж поступово з'явилися і почали рости житлово-комунальні борги, і вже років 10, за словами сусідів, його квартира повністю відключена від електрики, води, газу та центрального опалення. Можна уявити, як йому там жилося!
Чи не найбільше співчували Володимиру Петровичу у міському Центрі з обслуговування пенсіонерів та одиноких непрацездатних громадян, підопічним якого він був майже 30 років, а в останнє десятиліття тут харчувався. Власне, саме працівники центру були першими, хто виявив нещастя. Одного дня старий не прийшов на обід. Стривожені шефи вирішили перевірити, у чому справа, пішли до нього додому і знайшли чоловіка мертвим біля злощасної хвіртки.
- Він жив надзвичайно скромно, - розповідає директор центру Анатолій Сахневич. - Ніколи не пив і не палив, постійно відмовляв собі у найнеобхіднішому. Взагалі був неговірким і замкнутим. Прийде до нас, поїсть, посидить мовчки, подивиться телевізор чи концерт - і додому. Ніколи не вгадаєш, що у нього на душі. Наскільки мені відомо, тримав у собі велику образу на банки. Свого часу, ще в радянський період, у нього там пропала велика сума чесно зароблених ним грошей. Як-не-як, багато років сумлінно працював учителем історії. З тих пір, видно, і почав не довіряти банкам, які його так підступно обманули. Через те все до копієчки, що вперто економив зі своєї невеликої пенсії, складав докупи і тримав удома. Отак і назбиралися, мабуть, оті 67 тисяч…
Вражені тим, що сталося, й сусіди Володимира Петровича. З ними він ніколи не ворогував, хоча жив не запанібрата, а відсторонено, відлюдькувато, дарма що був одинаком і не мав рідних. Принаймні ніхто у будинку про них не чув. Усі щодня бачили: дід і справді ледве-ледве зводить кінці з кінцями, перебивається з хліба на воду. Якби не підтримка територіального центру, йому й зовсім було б непереливки. І тому знайдена у нього після смерті крупна сума була для сусідів наче грім серед ясного неба. Вразило й те, що тримав їх при собі, а не у схованці вдома. Таку більш ніж дивну поведінку ніхто пояснити не може.
- Останнім часом він постійно скаржився на головні болі, - згадує Анатолій Сахневич. - А гроші збирав, мабуть, на чорний день. На жаль, вони йому так і не знадобилися. Хоча міг би хоч трохи пожити як належить, по-людськи, а не в таких крайнощах. Що тут скажеш! Недарма Біблія запитує: "Задля чого живеш, людино?".
…Володимира Борисовича вже похоронили. Соціальна служба вирішила встановити йому пам'ятник, щоб було, як мовиться, як у людей. Можливо, навздогін хтось буде його засуджувати, скаже: ну от, звихнувся старий! Але не поспішаймо з висновками. Подумаймо краще, скільки таких нещасних одиноких стариків довкола нас і чим ми можемо допомогти їм ще за життя.
Джерело: www.exo.net.ua
