НЕДВИЖИМОСТЬ ЖИТОМИРА

Його звільнили з полону, а він знову пішов воювати

Його звільнили з полону, а він знову пішов воювати

  Коли бійця 30-ої бригади вимінювали з полону, то начальник контррозвідки незаконних збройних формувань "Хмурий" запитав: "Воювати ще будеш?"

  – Буду! – відповів Соболь.

  – А чого ти такий наглий?

  – Я чесний! – відповів вільний полонений.

  Завжди охайно одягнений, акуратна борідка навіть в полях на позиції. Козацький оселедець підтверджує статус справжнього запорізького воїна. Тільки очі, такі втомлені та сумні очі виказують всю гіркоту пройденого та пережитого за три роки війни.

  45-річний житель Бердянська не зміг спокійно дивитися на все, що відбувалося в сусідній області, адже розумів: якщо не почати діяти, то проросійські провокатори зі своїм "русскім міром" та "мирними" демонстраціями на яких нищилася державна символіка розлізуться і по Запоріжжю. Довго не думав – пішов у батальйон "Донбас", який тоді формувався. Успішно пройшов медкомісію, не почув зрадницького "коли Ви будете потрібні – ми дамо Вам знати", одягнув форму та отримав зброю. Потім були бої проти "лисичанського гарнізону великого війська донського", "казакі" якого за два дні здали Лисичанськ та тікали вглиб українського Донбасу, трохи згодом - звільнення Попасної, а потім… А потім – "кровавий коридор" Іловайська, де і потрапив до полону.

  – Наші хлопці були легкою мішенню для російських підрозділів, але навіть в такій ситуації давали "кацапам" по зубам, – згадує Соболь, – адже добре пам’ятаю, будучи вже полоненим, як разом з іншими бранцями виносили тіла російських солдат і так званих ополченців.

  В полоні було важко…, – продовжує боєць. – Ті вояки мислять так, як їм нав’язала російська пропаганда: "бендерівські фашисти прийшли вбивати жителів Донбасу", і їх не хвилює, що пішли закривати кордон від Росії люди з усієї України – з південних регіонів, центральних, західних, північних, врешті - з Донецької та Луганської областей. Два місяці провів у "сбшних" підвалах Луганська. Потім почали міняти, міняли у різних співвідношеннях. Мені пощастило був одним із перших.

   Повернувся, побув на домашній реабілітації. Втім, не зміг Валерій довго сидіти вдома, хоча і має дружину та дітей, адже відчував що потрібен тут, щоб цей клятий "русскій мір" не дістався його українського Бердянська – мобілізувався. Трохи згодом підписав контракт в 30 окремій механізовані бригаді. В 14-му був снайпером, зараз – командир бойової машини. Виконує поставлені бойові завдання на складному напрямку, де постійно намагаються проникнути ворожі ДРГ, в яких це поки аж ніяк не виходить.

   Після Іловайська багато побратимів Соболя ще й досі рахуються зниклими безвісти, багато загинуло, ще більше поранено. Він знає, що завдяки тим хлопцям до його дому не дійшла "русская вєсна", яку зупинили в Донецькій області, де більшість жителів саме через свої байдужість, пасивність та нейтралітет навесні 2014 продовжують втрачати свої будинки, рідних та віру в мирне життя.

  Саме завдяки таким простим людям як Валерій, більшість українців будуть спокійно зустрічати, як тут звикли казати, на "великій, мирній землі"  2018 рік. А Соболь, як і тисячі бійців українського війська, вчетверте замість святкового вбрання будуть одягнені в бронежилет, тримати в руках заряджену зброєю, замість феєрверку чекати на потенційні провокаційні обстріли, замість посмішок рідних бачити не менш рідні, але більш суворі обличчя бойових друзів та товаришів, а незмінні буржуйки, запах пороху та польовий вітер переступлять поріг між роками разом із захисниками нашої України…

30 бригада

Іван Бурдюг, прес-офіцер 30 ОМБр

Новини Житомира

Оставить комментарий

Убедитесь, что Вы ввели всю требуемую информацию, в поля, помеченные звёздочкой (*). HTML код не допустим.

ПОСЛЕДНИЕ КОММЕНТАРИИ

 

 

 

 

marschrut

Погода
Погода в Житомире

влажность:

давление:

ветер:

BP link u

Loading...

Go to top