У кожного з нас є спадок від наших батьків, дідусів та бабусь. Такі речі напрочуд міцні, адже вони перевірені роками, та, на жаль, втрачають привабливий вигляд. І що ж робити, коли старенький диван, що настільки цінний для вас, більше не виконує своїх функцій?

  Усе дуже просто: в районі "Болгарбуд" є чудова майстерня "Реставратор". Там із ваших старих меблів зроблять унікальні сучасні витвори мистецтва на будь-який смак. Від старих меблів залишиться тільки каркас. А завдяки осучасненню  улюблений диван чи крісло прослужить ще десяток років. Замінити можна все: пружини на більш нові та сучасні, оббивку на будь-яку, яка підійде вам за смаком, та, звичайно ж, нове наповнення дивану для того, щоб він знову став м’яким та зручним. Реставрують там усі меблі, які для вас цінні: це може бути крісло, стільчик чи навіть кухонний куточок. Крім реставрації, хлопці пропонують на продаж ще й вироби власного виробництва.

  Здавалось би, що це звичайна майстерня, яких немало, але є в ній те, що вирізняє її з-поміж інших. Засновником цього підприємства є колишній АТОвець Олександр Горох, який одного дня вирішив, що може створювати щось особливе разом зі своїми побратимами.

  13 років життя Олександр присвятив рідній 30 ОМБр, брав участь у миротворчій місії ООН у Косово і, звичайно ж, побачив саме пекло АТО 2014–2015 років.  Не обійшлося і без героїчних вчинків. А як без цього, коли на кону людські життя.

  Так, біля міста Олександрівськ Луганської області завдяки Олександру було врятовано вісім життів.

  У бою Олександр отримав поранення ноги, але це його не зупинило, зціпивши зуби, все ж продовжив відбивати напад. Від’їхавши на безпечну відстань він, знесилений, втратив свідомість. Потім Олександр розкаже, що не залишився на полі бою, бо вижити допомогла сім’я, а саме – маленький син Сашко, малюнок якого став для бійця оберегом. Саме за цей вчинок пізніше, 19 липня, Олександр Горох був нагороджений орденом "За мужність" ІІІ ступеня.Війна для Олександра та його друзів "закінчилася" в 2015 році, коли за станом здоров’я він полишив військову справу. Тоді й постало питання, а що ж робити далі? Сидіти вдома – не вихід, та й заради сім’ї потрібно шукати заробіток. Вирішив спробувати щось своє. Планів було чимало, так само, як і спроб. Адже не помиляється тільки той, хто не ризикує.

  У пошуках виникла ідея зайнятися реставрацією меблів, тим паче, що поряд завжди є хороший приклад для наслідування. Батько дружини Ольги 20 років займався претяжкою меблів. Саме з його безцінних уроків й почалася робота в майстерні.

  Власний бізнес розквіт завдяки виграному гранту в Міжнародній Асоціації Інвалідів – USAID і залишається успішним сьогодні.

  У команді Олександра працює 6 осіб. З них більшість – теж АТОвці. Ніхто з них меблевій справі не вчився раніше, познайомилися на війні, там і потоваришували.

  Після того, як Олександр отримав грант, про те, хто ж буде йому допомагати, довго не думав. Він як ніхто розумів, як буває тяжко знайти роботу для душі тим, хто пережив жахливі реалії війни.

  Компанія – невелика, але напрочуд згуртована – їх об’єднує набагато більше, аніж просто робота: разом навчаються і вдосконалюють своє ремесло. Хлопці віддані своїй роботі: буває, доводиться працювати навіть вночі. І ніхто не скаржиться, адже їхня праця дарує людям трішки щастя. Тому і роботи вистачає. Так важливо, незважаючи ні на що, знайти себе, не опускати руки, планувати, мріяти і втілювати задумане в життя.

  "Як не ми, то хто?" – цей девіз часто звучить там, на передовій, і саме зараз в такі важкі часи для нашої країни він набуває трохи іншого сенсу. У кожній справі потрібно розуміти, що зміни починаються з тебе, а навчатися – ніколи не пізно! Усе в наших руках, тільки в наших", - каже Олександр.

Джерело: novograd.city

Новини Житомира